Чи залишаться у Криму католики?

Католиків у Криму стає все менше. Люди виїжджають в Україну, ціни зростають, достатньої кількості товарів немає. Священики під наглядом російської служби безпеки.

Непроста ситуація католиків на території анексованого Росією Криму. Багато осіб вирішує виїжджати в Україну через зростання цін, відсутності товарів і труднощів з пошуком праці. Нова влада примушує приймати російське громадянство, що підвищує відчуття загрози серед тих, хто на це не погоджується. З іншого боку, хто погодиться на російський паспорт, може мати проблеми з виїздом в Україну, де проживають їхні родичі. На кордоні паспортний контроль триває кілька годин.

Усі ці чинники створюють непевну атмосферу для католиків Криму, парафіяни виїжджають, а у зв’язку з цим є невизначене майбутнє Католицької Церкви на цих теренах. Незрозумілим також є правовий статус парафій, оскільки столиця дієцезії знаходиться на території України і вже зараз російська влада не хоче приймати документів з підписом тамтешнього ординарія. Деякі священики з польським громадянством змушені були покинути свої парафії. Решті постійно рекомендують співпрацювати з російською службою безпеки. Про це розповідає єпископ Броніслав Бернацький, ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії, частиною якої є Крим.

У розмові з Радіо Ватиканом єпископ Бернацький висловив стурбованість з приводу того, що не усі священики психологічно витримують тиску служби безпеки і деякі з них виїжджають з Криму. Росія застосовує також залякування і люди починають у сього боятися. Якщо й надалі буде змінюватися кількість вірних у парафіях, то священики також їх залишать. З іншого боку, Апостольський нунцій в Україні заявив, що Апостольська Столиця не визнає анексії, але оскільки в найближчому часі нічого не зміниться, потрібно утримувати у Криму існуючі структури.

«Служба безпеки Росії починає заангажовувати священиків до співпраці, – повідомляє єпископ Бернацький. – У Ялті залишився один домініканець, бо інший священик був з Польщі і поїхав робити візу. А цей був з України і його почали «тягати». Він до мене подзвонив і я був змушений шукати іншого священика, який має російське громадянство, щоб його туди направити. Як тільки надіслав того священика, то цей, у свою чергу, втік, бо налякався того, що його щодня викликали до служби безпеки.

На даний момент панує страх і не кожен священик може це витримати. Так отруюють людей, що бояться потім усього. Ситуація не з веселих. Нунцій сказав, що Апостольська Столиця не визнає анексії, а це означає, що нічого не можемо зробити. Так як є, так повинно бути принаймні деякий час. Зачекаємо, подивимось, що буде за рік. Якщо затягнеться те, що робить Росія, то люди виїдуть звідти, зрештою кількість парафіян вже зменшилася, а потім виїдуть і священики».