єрархічне служіння є виявом материнського обличчя Церкви. На загальній аудієнції з Папою Франциском 5 листопада 2014

«Не існує здорової Церкви там, де вірні, диякони та священики не перебувають у єдності з єпископом. Ця Церква, не з’єднана з єпископом, є хворою Церквою», – сказав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 5 листопада 2014 р., яка, не зважаючи на дощовий і вітряний ранок, відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані. Як знаємо, протягом кількох останніх місяців повчання Святішого Отця присвячені темі Христової Церкви, а останні два були про її видиму і духовну природи. Ще одним виміром є ієрархічна природа Церкви, про що йшлося цього разу.

На початку катехизи Папа прокоментував читання з Послання святого Павла до Тита, що прозвучало на початку зустрічі, в якому Апостол Народів перераховує чесноти, якими повинен відзначатися єпископ. Святіший Отець зауважив, що це не дається легко, бо єпископи залишаються людьми і мають схильність до гріха. «Але ми ввіряємося вашим молитвам, – додав він, – щоб принаймні наблизитися до тих речей, які апостол Павло радить всім єпископам. Домовились? Молитиметесь за нас?».

Наступник святого Петра зазначив, що Святий Дух щедро наповнює Церкву Своїми дарами, і серед них є служіння, призначені спричинятися до формуванні спільнот, між якими вирізняється єпископське служіння. «У єпископові, – пояснив він, – якому допомагають пресвітери і диякони, присутній Сам Христос, Який не перестає дбати про Свою Церкву, забезпечуючи її Своїм захистом і проводом».

За словами Святішого Отця, саме у перелічених служіннях можемо розпізнати справжнє обличчя святої матері ієрархічної Церкви, тому що через цих людей, вибраних Богом та висвячених через Святу Тайну Рукоположення, «Церква здійснює своє материнство», тобто, породжує нас, як християн, у Хрищенні, супроводжує зростання у вірі, веде до Отчих обіймів, щоби прийняти прощення, живить під час Євхаристійного бенкету Божим словом та Христовими Тілом і Кров’ю, підтримує під час випробувань і проводить в останню путь.

«Це материнство Церкви, – вів далі Святіший Отець, – особливим чином виражається у постаті єпископа та через його служіння». Наступники апостолів, обраних Христом для того, щоб звіщати Євангеліє та пасти Його стадо, стоять на чолі християнських спільнот, як «гаранти їхньої віри та живий знак присутності Господа серед них». У цьому контексті, за словами Наступника святого Петра, стає зрозумілим, що «мова не йде про престижне становище чи почесний обов’язок». Отож, «єпископство не є відзнакою, але – служінням», а тому у Церкві не повинно бути місця для світської ментальності, яка виражається через кар’єризм.

«Бути єпископом, – як зауважив Папа, – означає завжди мати перед очима приклад Ісуса, Доброго Пастиря, Який прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити та віддати Своє життя за овець». Численні святі єпископи показали, що «цього служіння не шукається», його «приймається у слухняності», але «не для того, щоб вивищуватися, але понижуватися, як Ісус».

Наступним «цінним моментом», на який звернув увагу Святіший Отець є те, що Ісус, обираючи апостолів, задумав їх не як окремих, самих по собі, але як спільноту, що перебувала з Ним, немов сім’я. Тому, також і єпископи «становлять одну колегію, зібрану навколо Папи, який є сторожем та гарантом цього глибокого сопричастя, за яке дуже переживав Ісус та Його апостоли». Таким чином, всі єпископи, розсіяні по всьому світі, живучи у спільнотах з відмінними культурними традиціями, стають вираженням «внутрішнього зв’язку в Христі між собою та між своїми спільнотами».

«Дорогі друзі, все це допомагає нам зрозуміти, чому християнські спільноти вбачають у єпископові великий дар та покликані підтримувати щире і глибоке сопричастя з ним, починаючи від пресвітерів та дияконів», – підсумував Папа, додаючи, що Сам Ісус бажав цієї єдності, яка стає можливою завдяки усвідомленню того, «що саме через єпископа стає видимим зв’язок кожної Церкви з апостолами та всіма іншими громадами, об’єднаними разом зі своїми єпископами та Папою у єдиній Ісусовій Церкві».