Російський священик: Сучасна Росія – це царство Антихриста

Пропонуємо увазі читачів фрагмент інтерв’ю відомого російського священика і громадського діяча Якова Кротова інтерент-виданню «Гордон».

Вас не обурило коли патріарх Кіріл вручив орден преподобного Сергія Радонєжського телеведучому Дмітрію Кісельову?

Нагородження Кісельова може здивувати хіба що дуже наївних людей. Зараз такий час, що я не здивуюсь якщо патріарх Кіріл посмертно нагородить преподобного Сергія орденом імені Дмітрія Кісельова. Ми живемо в абсолютно перевернутому світі.

Мене вразило формулювання, з яким вручався орден: «За клопітку працю на благо Церкви і Вітчизни».

Нагородження Кісельова – акт незначний, якщо порівнювати з тими промовами, які патріарх Кіріл виголошував з березня 2014 року, коли Крим «увійшов» до складу РФ. Промови предстоятеля РПЦ цілковито оправдовують вторгнення Росії: в Україні, начебто, триває громадянська війна і так далі. […]

Козаки і російські «добровольці» на Донбасі твердять про «русскій мір» і «захист православної колиски». А ні у двох чеченських війнах, а ні у війні з Грузією такого не було. Чому саме у конфлікті з Україною Росія активно використовує релігійну риторику?

Дозвольте перш за все зробити два уточнення. Перше – йдеться не про релігію, а про псевдорелігію, імітацію духовного життя. Покійний Сергій Авєрінцев прекрасно порівняв квасний патріотизм ХІХ століття і 90-х років ХХ століття. Раніше був яблучний, хлібний та інші кваси. І зараз є, тільки останкінський. Релігійність, про яку ви згадали, – це форма без змісту, в ній немає ні сили духа, ні віри.

Друге уточнення. Не треба говорити про дві війни в Чечні, а про три. Прихід до влади в Чечні династії Кадирових ознаменував завершення другої і початок третьої – партизанської війни. І не українцям з їхньою боротьбою проти радянського режиму, яка тривала до 1955 року, недооцінювати, м’яко кажучи, протестні настрої, які за останніх 12 років у Чечні тільки посилюються. […]

Я правильно зрозуміла: псевдоправослав’я – нова ідеологія Кремля, щоб зручніше було захоплювати чужі території?

Вірус заражає тільки ослаблений організм. Російське псевтоправослав’ поперло і закріпилося в Україні тільки тому, що у вашій країні є псевдоправослав’я і ваш організм ослаблений, а не через зовнішні фактори.

Я приїздив до Києва в березні 2014 року і був сильно вражений розкішними віллами церковних діячів в зеленому видолинку біля Києво-Печерської лаври. І в православній, і в греко-католицькій, і в протестантській – в усіх українських релігійних деномінаціях є користолюбиві люди, національна гординя і бажання дешевої благодаті.

Вийти з-під впливу Московської патріархії багато легше, аніж рукоположитися не з марнославства, чи через невміння робити щось інакшого. Є священики, які несуть своє служіння «не заради Ісуса, а заради куска хліба», як говорив святий Дмитрій Ростовський. Хіба в Україні таких нема? Є і то багато! І це липке, псевдорелігійне середовище робить Україну безпомічною перед ворожою агресією. Найстрашніше сьогодні відбувається не в донецькому аеропорті, або на передовій, а в тилу, де вирішується майбутнє України. […]

В одному з інтерв’ю Ви назвали війну в Україні не міжнаціональним, і навіть не міждержавним конфліктом. Що Ви мали на увазі?

Мої записи у Фейсбуці часто коментують українці, в яких на автарках, або на фотографіях написано: «Бог любить Україну». Я завжди відповідаю: Бог не любить Україну, Великобританію, Нігерію, США, Бог любить людину.

Трагедія у Луганську, Донецьку, Харкова, Одеси, Києва і Львова не в тому що Путін не любить України. Смішно! Путін й Росію не любить, він в принципі нікого не любить, навіть самого себе. Спроби списати політику Кремля на божевілля президента РФ є абсолютно гнилими з точки зору моральної теології. Путін абсолютно адекватний і раціональний персонаж, який давно розлюбив самого себе. Він в принципі не розуміє що це таке чоловіколюбство. Це характерно для гебістів.

Знаєте, що об’єднує Путіна і російських «добровольців» на Донбасі? Ці персонажі в першу чергу не люблять самих себе, а тому шукають будь-якої можливості самоствердитися. Це покалічені, спустошені в середині люди. Головне зціленням, яке Бог дає людині є зцілення від ненависті до самої себе. […]

Я не переконана, що в мене, як і в багатьох громадян України, вистачить сил вибачити і знову полюбити Росію і росіян…

Пані, не потрібно любити всю Росію! Любіть Пєтю, Васю, Маню, любіть конкретну людину. […]

Любити всю Росію від смітника до гламуру неможливо. Але і з конктретними людьми тяжко, я не буду любити те, що пахне людиною. Проблема сучасної Росії – жахлива стерильність. Це країна без запаху людини, без трудового поту, місце, де постійно звучить дивна музика, а музикальність в людей давно втрачена. Нема запахів, нема звуків, як в ангарі, де готують для загрузки атомні бомби. Це – стерильність смерті.

Путінську Росію можна в музей здавати, як ідеальне містечко в табакерці. Майже нічого живого не залишилося, все зачищене. До речі, дієслово «зачищено» з’явилося в Москві. Сьогоднішня Росія – це царство антихриста, місто в табакерці, де залишились тільки дядьки-поганялки, тьотки-пружинки і крихітний, слабенький, бідний чоловічок. […]