Комунікат Конференції Єпископату України латинського обряду: Заохочення до молитви і посту в намірі миру та за жертви війни на сході України
„О Господи, почуй мій голос!
Хай Твої вуха будуть уважні
до голосу благання мого!” (Пс 130, 1-2)
Дорогі Брати в священстві та Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені Брати і Сестри!
Слова 130 Псалму, якими розпочинаємо сьогоднішнє слово, є заохоченням, щоб ми слідом за псалмоспівцем благали голосом великого прохання про припинення війни і відновлення миру в Україні.
Ми це робимо у солідарності з родинами, в яких чути голос розпачу, що виходить з глибини страждання, яке принесла в їхнє життя війна. Ми це робимо затримуючись над тисячами могил, які приховують жертви не лише військових, але й цивільних людей. Ми кличемо до Бога, затримуючись біля поранених та покалічених, яким війна забрала радість і надію щасливого майбутнього.
Безпомічні перед війною, яка триває, ми можемо лишень благати голосом людей віри і поставою спільноти, що плекає навчання Апостола Павла, який в Посланні до Галатів закликає: „Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа” (Га 6,2). Образи війни, які ми отримуємо з допомогою мас-медіа, показують масштаб її наслідків. Знищене летовище, розбомблені будинки, сумні обличчя людей і тривожні погляди не можуть залишити нас байдужими. Адже це важкий тягар життя наших братів і сестер. Ми не можемо цього не помічати, не можемо залишатися байдужими, дивлячись на їхнє страждання. Тому у черговий раз закликаємо молитися за мир, про зміну ворожого ставлення, яке підтримує збройний конфлікт. Без неустанної молитви ми не досягнемо миру і добробуту в країні. Чи ж слова Божого Сина: „Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють” (Лк 11,9-10) не є підказкою самого Бога, що потрібно чинити? Отже, якщо віримо в силу Провидіння, то перебуваймо на молитві, неустанно повторюючи благальний заклик записаний в Суплікаціях: „Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас”, а також „Від мору, голоду, вогню і війни, врятуй нас Господи”. Нехай цей благальний спів об’єднає нас в кожній парафії і стане голосом спільноти Церкви, яка прагне миру і благословенного часу пробачення взаємних кривд.
З турботою і тривогою за майбутнє, просимо, щоб щоденно, на завершення св. Меси, перед благословенням співати Суплікації, а в неділю і свята чинити це перед виставленими Пресвятими Дарами у поєднанні з Коронкою до Божого Милосердя. Таким чином ми станемо схожими на Мойсея, який простягав свої руки до Бога, коли Вибраний Народ боровся з амалекітянами. У той час його витривала постава принесла перемогу добра над злом. Сьогодні ми повинні зайняти його місце і бути витривалими, адже лише таким чином зможемо випросити дар миру.
В понеділок, у Свято Стрітення Господнього, ми посвятимо громничну свічку, яку згідно з традицією запалюємо в моменти великої небезпеки і біля помираючих. Нехай ця свіча палає в домах і біля вівтарів наших святинь як знак часу. В родинах запалюймо її під час щоденної спільної молитви і тоді, коли будемо молитися за полеглих, покалічених і про відвернення війни. У храмах запалюймо її під час молитви Суплікаціями. В цьому символі громниці буде з нами Матір Божого Сина, Цариця Миру, яка народила для нас Світло Світу і Князя Миру.
Пожертвуймо також 2 лютого черговий день посту, щоб наші очі побачили визволення від нещастя, а кожен житель України дочекався миру.
З вдячністю за молитву і взаємну турботу, а також за кожен жест доброзичливості до тих, кого торкнулася трагедія війни, прикликаючи заступництва наших святих Покровителів і посередництва Матері Божого Сина, з серця благословимо: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Львів, 28 січня 2015 р.
+ Мечислав Мокшицький
митрополит львівський
Голова Конференції Єпископату України
About The Author
