Бійці АТО поблизу Трьохізбенки спорудили каплицю-бліндаж і чекають на приїзд єпископа

Українські бійці, які тримають оборону поблизу села Трьохізбенка, що на Луганщині, Великдень святкуватимуть у власному невеличкому фронтовому храмі. Його вони почали зводити після оголошення перемир’я, коли стало менше обстрілів з боку терористів. Роботи тривали три тижні. А першу Літургію у капличці відправили 5 квітня, на Вербну неділю, при чималому скупченні військовиків.

«Раніше ми молилися просто неба, під дощем та вітром. — розповідає боєць АТО Тарас Горбачевський. – За порадою священика, яким нами опікується, ми прямо на бойовій позиції вирішили звести капличку. Тут у затишку можна помолитися і висповідатися. Вона захищає нас від негоди і від вогню ворога».

Ідею спорудити каплицю бійцям подав греко-католицький священик-студит Орест (Сало). Втілив задум капелана у життя боєць Степан Бабунич. Він родом із Турківського району, що на Львівщині, до війни мав справу з деревом і тут керував усім процесом спорудження.

Фронтова капличка зовні майже не відрізняється від інших бліндажів. Вкопана у землю споруда, із середини укріплена міцним перекриттям із соснових балок. Вона розрахована на десять-дванадцять осіб. Дах каплички зроблено із зрубів та ящиків з-під Градів. Від прямого попадання снаряду він не захистить людей, але вбереже життя від осколків. На Службу молільників скликає дзвін – гільза від снаряду.

«Наші позиції розташовані поблизу лісу. Тож матеріалу мали вдосталь. Хто чим міг допомагав у зведенні каплиці. Усі розуміли наскільки важливу справу ми робимо», – каже Тарас Горбачевський.

Більшість бійців, що споруджували фронтовий храм, є мешканцями Львівщини. Є серед них греко-католики і православні. Однак на фронті конфесійна приналежність поняття умовне і на неї особливої уваги не звертають.

«Настрій у хлопців позитивний, мають велике бажання молитися. Вони багато чого вже бачили, багато пройшли. Розуміють, що надіятися треба тільки на Бога», – каже о. Орест.

На Вербну неділю у капличці священик відправив Святу Літургію. Святили вербу, бійці сповідались. На свято приїхали воїни з інших позицій, підрозділів. Судячи з відгуків, вони залишися задоволеними – ніби побували вдома. Один із учасників Богослужіння Степан Буняк, скажімо, зізнався, що «більш синергійного «Вірую» і «Отче Наш» ще не чув і не промовляв!».

Сам капелан о. Орест (Сало) на фронті перебуває з липня минулого року. У зоні АТО його прикріпили до Львівського територіального батальйону. На кожному місці, де вони перебували, намагалися встановити під каплицю намет, викопати бліндаж або бодай обладнати зручне місце для молитов. Такий намет був і у селі Побєда. Поруч бійці встановили ще й березовий хрест, який вцілів під час нещадних артобстрілів, і згодом його копію урочисто пронесли під час багатотисячної Хресної ходи у Львові.

Фронтову каплицю, що поблизу Трьохізбенки, як зазначив священик, наразі ще не встигли освятити. Бійці хотіли б, аби цей чин здійснив особисто єпископ-помічник Стрийський УГКЦ Богдан (Манишин). У зону АТО владика навідувався не раз. Разом із солдатами жив в окопах, був з ними під Луганським аеропортом під час обстрілів.

«Владика є дуже близький для нашого батальйону і хлопці його дуже поважають. – веде мову о. Орест. – Якби владика зміг приїхати на освячення, то його візиту втішилися бійці. Плануємо освячення каплиці на честь Покрови Пресвятої Богородиці провести у Великодній час. Адже свято Покрови є дуже шановане для наших воїнів».

Світлини з ФБ-сторінки Степана Буняка