Сьогодні у Львові – день пам’яті Бориса Возницького

23 травня минає три роки, як не стало Бориса Возницького (18. 04. 1926 – 23.05. 2012) – мистецтвознавця, директора Львівської національної галереї мистецтв, академіка Української академії мистецтв, Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, заслуженого працівника культури України та Польщі, президента Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM).

Він жив роботою і загинув так, як жив – дорогою до Поморянського замку. Трагедія сталася близько 9-ї ранку. Борис Возницький, перебуваючи за кермом власного автомобіля, врізався у маршрутку. У галереї згадують, що Борис Григорович виїхав зі Львова рано-вранці, залишивши записку: «Їду у Поморяни»…

Його знали і шанували музейники не лише України – цілого світу. А інакше й бути не могло, бо за плечима патріарха музейної справи академіка Бориса Возницького – понад 60 років самовідданої праці, покладеної на вівтар збереження національної культури. Хтось навіть намагався порахувати, скільки пам’яток він врятував, і цифра вийшла неймовірна – близько сорока тисяч.

2012 року виповнилося п’ятдесят років, як Борис Григорович прийшов на посаду директора Львівської галереї мистецтв. У передостанньому інтерв’ю газеті «День» він сказав: «Я так багато працюю, що навіть у відпустку не ходжу – останнього разу відпочивав 1964-го. Працюю всі суботи і неділі»…

В тому ж інтерв’ю прозвучали й такі фрази:

– Мене страшно гнітить те, що я хочу щось зробити і не можу…

– Тримаю біля себе вислів Йосипа Сліпого «Народ, що загубив минуле, зникає з лиця землі». А ще завжди цитую Mein Kampf Гітлера: «Для того щоби зліквідувати народ, в нього треба забрати культуру…

В особі Бориса Возницького багато чого було зібрано – це й інтелектуал, і ентузіаст музейної справи, й ерудит, – говорить професор мистецтвознавства, проректор з наукової роботи Львівської академії мистецтв:Роман ЯЦІВ. – Його володіння культурно-мистецькою проблематикою не мало меж. Він постійно був натхненний новими і новими ідеями, постійно шукав можливості вдосконалювати свої знання, у нього весь час були нові розробки, знахідки… Він посилював імідж України у світі. Я не перебільшую – саме в такому контексті можна говорити про таку індивідуальність, як Борис Возницький. Він був дуже світлою людиною. Й моральним та етичним авторитетом для всіх нас – тих, що працюють у дотичних з Борисом Григоровичем галузях.

Борис Возницький зробив колосальний внесок не тільки і українську – у світову культуру. Він зробив дуже багато для того, аби популяризувати українське мистецтво у світі, – вважає директор Львівського національного музею ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан. – Загибель Бориса Возницького – велика втрата для всієї України, не тільки для працівників культури, бо Возницький був і громадським діячем, до якого завжди прислухалися. Люди робили певні висновки, спираючись на життєвий досвід Бориса Григоровича…

Поминальні заходи розпочнуться об 11.00 на Личаківському кладовищі. Чин панахиди проведуть священики Архікафедрального собору святого Юра. До заходу долучиться чоловіча хорова капела «Дударик».

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів