“Карітас змінює життя нас самих”, – о. Андрій Нагірняк

Нещодавно дрогобицький Карітас, а зокрема реабілітаційний центр «Назарет» та спільноту взаємодопомоги «Наша Хата» відвідав керівник Відділу соціальних питань Патріаршої курії УГКЦ, віце-президент МБФ «Карітас України» отець Андрій Нагірняк. Розмовляли про основну мету створення Карітасу, людську солідарність та доброту людей. Доволі душевна та щира розмов вийшла, котру подаємо нижче.

Отче Андрію, скажіть яка є головна місія Карітасу?

Основна місія Карітасу – це бути руками Церкви. Соціальне служіння не є головною цілю Церкви, як би це не парадоксально з мої вуст звучало. Але ми мусимо розуміти, що справді Церква має за свою головну мету щось інше – це в першу чергу звіщання Доброї Новини, бути знаряддям для отримання дару спасіння. Але воднораз , ми визнаємо, якщо Церква не здійснює соціальне служіння, то вона втрачає щось вельми суттєве у своїй місії. Бо якщо цього служіння немає, постає питання чи Церква є живою? Тому Карітас є уособленням ідеї соціального служіння Церкви і всіх її членів загалом. Звісно, цим займається не лише наша організація, але власне Карітас є прикладом та знаком для всієї Церкви,що соціальне служіння важливе для нашого спасіння, адже Христос говорить, що критерієм на Страшному Суді будуть власне діла милосердя.

Чи може Карітас змінювати життя людей ?

Насправді Карітас змінює життя нас самих, оскільки як каже один з наших головних лозунгів – «Допомагаючи іншим, ти допомагаєш собі». Той, хто йде шляхом зцілення мусить займатись служінням, хто не служить той насправді не може зцілюватись. Так само тут у житті кожного християнина умова служіння іншим є обов’язковою. Колись я почув дуже гарні слова, які говорив св. Максим Ісповідник – служіння ближньому – це шлях обожествення.

Чи може людина, яка не вірить у Бога робити добрі справи ?

Я думаю, що так. Людина каже, що не вірить, але творить добро. Це означає,що Бог і таким чином проникає у людське серце. Тобто це ще одна дорога, якою Господь веде. Просто для когось є якісь духовні труднощі, які перешкоджають спілкуванню з Богом, тому Він знаходить для неї ось такий інший шлях. Що каже Христос у притчі про Страшний Суд ? «Що ви зробили одному з найменших, це ви зробили Мені.» Він обіцяє свою присутність у потребуючій людині – у тому, хто є спраглий, голодний, хворий чи хто є у в’язниці. Тому та людина, яка творить добро і допомагає комусь з потребуючих, вона силою факту має нагоду зустрічі з Христом.

Яку роль відіграє Карітас у формуванні нової країни зараз у час війни?

Насправді ми не можемо сказати, що Карітас є унікальною у цьому плані організацією. Бо на сьогодні є дуже багато громадських ініціатив, які з’являються спонтанно на свіжих ідеях, проте Карітас є стабільним рухом допомоги. Цей благодійний фонд існував ще до часу війни, а зараз він як певна структура чи механізм є надзвичайно вчасним та потрібним. Звісно, що багато коштів в якості допомоги надходять від наших іноземних партнерів – це зокрема з Франції, Німеччини, Америки, яка скеровується до потребуючих в Україні. І ця допомога є справді колосальною, напевно такий обсяг коштів не кожна організація може засвідчити у нашій державі.

Що для Вас особисто є Карітас?

Це початок мого професійного і духовного шляху. Перша робота, яку я отримав після закінчення семінарії це була праця в Карітасі. До нині Карітас для мене – це те, чим я живу, попри те,що я служу також як священик у Патрішому Соборі Христового Воскресіння у Києві. Соціальне служіння супроводжувало мене від початку початку мого покликання до священства і до сьогоднішнього дня впродовж 20 років.

Чи відбудеться на Вашу думку об’єднання Церков ?

Ми надто буквально розуміємо цей термін, ми часто думаємо, що це має бути якась єдина організація. Але я справді не впевнений чи так дійсно має бути,бо цього по суті ніколи й не було. Кожна Церква є самостійною та автономною у своєму служінні та існування. Коли ми молимось про «єдність святих, Божих Церков», це ще не означає організаційна і структурна єдність, це щось глибше і більше. Важливо, щоб у нас була присутня ота глибинна єдність.

До речі, саме тут соціальне служіння Карітасу є ще одним містком цієї єдності. Ми не можемо бути всі сопричасниками євхаристійного Христа, але усі ми можемо бути сопричасниками Христа, який є присутнім у потребуючій людині.

Як вам ідея створення «Нашої Хати» та Реабілітаційного Центру «Назарет» ?

Хочу одразу звернути увагу на важливі напрямки роботи,які Карітас Дрогобич робить на власній ініціативі, а також на ініціативі людей, які відчувають потребу у служінні. В першу чергу це стосується РЦ «Назарет», який є справді єдиним цього роду центром у нашій Церкві. В цій ситуації ми можемо перефразувати слова Христа про відвідування ув’язнених. Сьогодні ж реабілітанти «Назарету» є також ув’язненими своєю залежністю – наркотичною , алкогольною чи якоюсь іншою. Ми як Церква вкотре сьогодні дякуємо Карітасу Дрогобич, що він взяв на себе цей виклик і наполегливо звершує це служіння. Ми усі розуміємо, якою складною є ця праця, очевидно, що вона вимагає матеріальних і духовних затрат.

Це ж стосується і «Нашої Хати». Трапляється у житті так, що людина знаходиться на узбіччі суспільного буття, потрапляє на соціальний маргінес, тоді вона почувається нікому непотрібною, але водночас це людина, до якої прийшов Христос. Ми читаємо у Євангелії як Христос обідає з грішниками та блудницями і це є ознакою того,що Ісус прийшов і до них, не відкинув їх зі свого серця. «Наша Хата» це насправді дуже символічна річ , це символ живої віри. Як каже Апостол Павло – Ми не маємо тут постійного місця, але прямуємо додому до Небесного Отця. Тому для цих людей з «Нашої Хати» це є також свідченням того, що кожного з них очікує дім в Царстві Небеснім.