«Ангел Господній» з Папою Франциском 11.08.2013р. (повний текст)

До постійної готовності до пришестя Христа закликав понтифік віруючих, що зібралися 11 серпня на площі св. Петра. Християнин, на думку Франциска, не може існувати без “внутрішньої пильності” і глибокого бажання зустріти Спасителя. Любов до Бога повинна переважати всі турботи життя, а святість – це не якась недосяжна мета, вказав Папа. Саме Божа любов надає сенс кожній дрібниці і допомагає відповідати на великі виклики; вона ніколи не безіменна, завжди конкретна, оскільки її предметом є Особа, підкреслив понтифік. Саме ця любов формує всі аспекти людського життя, вона відображається на всій реальності і тому здатна надати сенс навіть помилкам і темній стороні людського існування, вона не дозволяє людині залишатися “в’язнем зла”.

“Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У Євангелії цієї неділі (Лк. 12, 32-48), – сказав Папа – йдеться про бажання остаточної зустрічі з Христом, бажання, яке змушує нас бути завжди готовими, з бадьорим духом, оскільки чекаємо цієї зустрічі всім своїм серцем і всією нашою істотою, що є фундаментальним аспектом життя. Це бажання ми всі маємо, явно чи приховано, в нашому серці. Всі ми носимо це бажання в серці.

Цю проповідь Ісуса важливо розглядати у її конкретному, екзистенціальному контексті, в який Він помістив його. Тому євангелист Лука показує нам Ісуса, який йде з учнями в Єрусалим, до Великодня своєї смерті і воскресіння, і напоучає їх у цій подорожі, довіряючи те, що несе в своєму серці, найглибші відносини, що має в душі. Серед цих відносин є відчуженість від земних благ, віра в провидіння Отця, і, по суті, внутрішня пильність, активне очікування Царства Божого. Для Ісуса очікування – це повернення в дім Отця. Для нас – це очікування самого Христа, який візьме нас на нескінченне святкування, як зробив це зі своєю Матір’ю, Пресвятою Марією, яка була вознесена на небо з Ним.

Євангеліє говорить нам, що християнин – це той, хто носить в собі велике і глибоке бажання зустрічі зі своїм Господом разом з братами, які супроводжують його. І все це, що сказав Ісус, полягає в Його відомому висловлюванні: “Де скарб ваш, там буде й серце ваше” (Лк. 12, 34). Серце, яке хоче … У всіх нас є бажання! Бідні ті люди, які не мають бажання! Бажання рухатися вперед, до горизонту. А для нас, християн, це горизонт зустрічі з Ісусом, особистої зустрічі з Тим, Хто є нашим життям, нашою радістю, Хто робить нас щасливими.

Але, я хотів би задати два питання. Перше: всі ви маєте серце, яке хоче? Подумайте і дайте відповідь мовчки у вашому серці. У тебе серце, що має бажання, чи закрите, серце спляче, знечулене на потреби життя? Бажання йти вперед на зустріч з Ісусом … І друге питання: де твій скарб, того ти хочеш? Ісус сказав нам: “Де скарб ваш, там буде й серце ваше”, і я питаю: “Де твій скарб?”. Яка реальність для тебе найважливіша, більш цінна, що притягує серце, як магніт? Що приваблює твоє серце? Можеш сказати, що це Божа любов? Що це бажання робити добро іншим? Жити для Бога і для наших братів? Чи можу я це сказати? Нехай кожен відповість у своєму серці.

Але хтось може сказати мені: отче, але я працюю, маю сім’ю, для мене найважливіша реальність, вести мою сім’ю, мою роботу … Звичайно, це правда, це важливо, але що є тією силою, яка тримає сім’ю разом, сіє любов у нашому серці? Бог. Божа любов. Це вона надає сенс дрібним щоденним справам і допомагає впоратися з великими випробуваннями. Це справжній скарб людини: йти по життю з любов’ю, яку Господь посіяв в серці, з Божою любов’ю. Це справжній скарб.

Але що таке Божа любов? Це не щось невизначене, якесь загальне почуття. У Божої любові є ім’я і особа: Ісус Христос. Божественна любов проявляється в Ісусі, тому ми не можемо любити повітря (…) Ми любимо Особистість, і це Особистість – Ісус, дар Отця серед нас. Це любов, яка дає цінність і красу всьому іншому, дає силу сім’ї, роботі, навчанню, дружбі, мистецтву, будь-якій людській діяльності. Вона також надає сенс негативному досвіду, оскільки дозволяє нам йти через цей досвід, йти вперед, не залишатися в’язнями зла; вона змушує нас рухатися далі, завжди відкриває надію. Саме Божа любов у Христі завжди відкриває надію, горизонти надії, останній горизонт нашого паломництва. Таким чином, зусилля і падіння отримують сенс. Також і наші гріхи отримують сенс у Божій любові, бо Божа любов в Ісусі Христі завжди прощає, любить нас настільки, що завжди прощає.

Дорогі брати, сьогодні в Церкві ми відзначаємо спогад св. Клари Ассизької, яка за прикладом Франциска залишила все, щоб присвятити себе Христу у бідності. Нехай св. Клара буде чудовим свідченням для нас про сьогоднішнє Євангеліє: допоможе нам, разом з Дівою Марією, жити згідно свого покликання “, – сказав Святіший Отець перед молитвою« Ангел Господній ».
Після марійської молитви Папа благословив усіх паломників, що зібралися на площі перед Ватиканської базилікою. Святіший Отець також привітав мусульман із завершенням рамадану – «місяця, в особливий спосіб присвяченого посту, молитві і благодійності». «Як я написав у своєму посланні з цієї нагоди, бажаю,щоб християни і мусульмани разом працювали заради поширення взаємоповаги, особливо через виховання нових поколінь», – сказав Франциск.

Понтифік вітав групу молоді з американського Чикаго, яка прибула до Риму з паломництвом. Він запросив молодих людей бути справжніми учнями Христа в сучасному світі.

Джерело: http://popefrancis.org.ua