Біографія Папи Бенедикта XVI

Йозеф Ратцінгер – кардинал з 1977 року, Префект Конгрегації віровчення з 1981 року, Декан кардинальської колегії з 2002 року – народився в баварському місті Маркель ам-Інн 16 квітня 1927. Його батько, комісар жандармерії, походив з давньої родини хліборобів. Мати була дочкою ремісника з Рімштінга, і до заміжжя працювала кухарем в різних готелях.

Своє дитинство Йозеф провів в Траунштайні, маленькому містечку неподалік від кордону з Австрією, в тридцяти кілометрах від Зальцбурга. У цій обстановці, яку він сам охарактеризував як “Моцартівську”, він отримав свою християнську, людську і культурну формацію. У 1939 р. він стає учнем малої семінарії в Траунштайні. Під час війни юний Йозеф був членом молодіжних частин протиповітряної оборони, одночасно відвідуючи заняття в Максиміліанс-гімназії в Мюнхені. Досягнувши призовного віку в 1944 р., його призвали в Австрійський легіон. Він брав участь у військових навчаннях вермахту, але незабаром звільнили за станом здоров’я.

У 1947 році Ратцінгер поступає в Богословський інститут Георгіанум при Мюнхенському університеті. 29 червня, на свято Петра і Павла, 1951 р. Йозеф Ратцінгер і його брат Георг прийняли священичі свячення з рук кардинала Фаульхабера у Фрайзінгу. У 1953 р. Ратцінгер захищає дисертацію з богослів’я в Мюнхенському університеті. Тема його праці: “Народ і дім Божий в еклезіології Августина”. Докторську дисертацію він присвячує вже богослів’ю історії у святого Бонавентури.

15 квітня 1959 р. Ратцінгер отримує професорське місце і кафедру основного богослів’я в Боннському університеті. З 1962 по 1965 рр.., під час чотирьох засідань Другого Ватиканського собору, Ратцінгер бере у ньому участь як радник (peritus) кельнського кардинала Йозефа Фрінгса.

Серед його численних публікацій особливе місце займають «Вступ до християнства» – збір університетських лекцій про апостольську віру, опублікований в 1968 році; «Догма і Одкровення» – антологія нарисів, проповідей і роздумів, присвячених пастирської діяльності, що вийшла в 1973 р.

У 1963 р. його переводять в університет Мюнстера, а в 1966 р. отримує кафедру догматичного богослів’я в Тюбінгенському університеті. У 1968 р., під час студентських заворушень, Тюбінгенська богословська школа стає охопленою марксистськими віяннями. Професор Ратцінгер різко виступає проти «інструменталізації тиранічних ідеологій». У 1969 р. конфлікт Ратцінгера з ліберальними Тюбінгенськими богословами змушує його залишити університет і повернутися до Баварії на посаду регента в Регенсбурзькому університеті. Там він стає деканом і віце-ректором, а згодом його призначають головним богословським радником усіх німецьких єпископів.

У 1972 р. Йозеф Ратцінгер разом з Г.У. фон Балтазаром, Анрі де Любаком та іншими засновує богословський католицький журнал «Communio», присвячений питанням богослів’я і культури. 24 березня 1977 р. Ратцінгер був призначений Архиєпископом Мюнхена і Фрайзінга. В якості єпископського девізу він вибрав слова з Третього послання Івана «співпрацівник істини». У своїх спогадах Ратцінгер говорить, що цим девізом він хотів об’єднати свою колишню роботу викладача і нове служіння. Крім того, в сучасному світі, вважав він, тема істини стала дуже актуальною.

Церемонія хіротонії відбулася 28 травня, а вже 27 червня Папа Павло VI підняв його до гідності кардинала.

25 листопада 1981 р. Папа Іван Павло II призначає його префектом Конгрегації віровчення, Главою Папської біблійної комісії та Папської міжнародної богословської комісії.

Він був також Главою Комісії з підготовки Катехизму Католицької Церкви, який, після шести років праці, був представлений Святішому Отцю.

У 1993 р. Йозеф Ратцінгер входить в чин кардиналів-єпископів, з титулом єпископа римської приміської церкви Веллетри-Сенії. У 1998 р. був обраний віце-деканом Колегії Кардиналів. У 2002 р. Папа затвердив обрання Ратцінгера деканом Колегії Кардиналів, з титулом єпископа Остії і Веллетри-Сенії.

Після смерті Папи Івана Павла II кардинал Йозеф Ратцінгер був обраний Єпископом Риму на конклаві кардиналів 19 квітня 2005 р. в четвертому турі голосування. Урочисто почав служіння Предстоятеля Вселенської Церкви на Літургії інавгурації Понтифікату 24 травня 2005 р.

11 лютого 2013 року під час консисторії оголосив про своє зречення з уряду 28 лютого 2013 року о 20:00 год.

За матеріалами benedictusxvi.ru