Блаженні Тулліо Маруццо та Луїс Обдульйо: свідки соціальної справедливості

Мученики Ґватемали – так називають у цій країні священика-францисканця Тулліо Маруццо та катехита Луіса Обдуліо Аррохо Наварро. Їх було проголошено блаженними у суботу, 27 жовтня 2018 р., у місті Моралес на сході Ґватемали, під час урочистої Святої Меси, яку очолив представник Папи Франциска кардинал Джованні Анджело Беччіу, Префект Конгрегації в справах визнання святих.

Брати-близнюки і брати у вірі

Отець Тулліо Маруццо, що при Хрищенні отримав ім’я Марчелло, народився 23 липня 1929 року на півночі Італії, в сім’ї, в якій було восьмеро дітей. Він мав брата-близнюка, з яким розділив шлях навчання і покликання. В 10 років вони розпочали навчання у францисканській колегії, а в 1946 році одягнули францисканські габіти та склали обіти вбогості, послуху і чистоти, отримавши імена Тулліо і Лучіо. В 1953 році обидва брати отримали пресвітерські свячення з рук тодішнього Патріарха Венеції Анджело Ронкаллі, що потім став Папою Іваном XXIII. Перше призначення отця Тулліо було служіння в сиротинці.

Початок місії

В 1960 році священикові вдалося здійснити свою мрію і поїхати на місію до Ґватемали. До цієї центральноамериканської країни місіонери прибули ще в XVIII сторіччі, але народні повстання за незалежність від Іспанії породили хвилю насильства, що призвело до заборони всіх чернечих орденів.

Тільки всередині ХХ ст., завдяки старанням тодішнього Апостольського Нунція, місіонери повернулися до Ґватемали. Серед них був отець Тулліо Маруццо, який розпочав своє служіння серед місцевого населення у сільській місцевості, реорганізовуючи церковні громади та споруджуючи храми. Священик ініціював навчання для катехитів, які б допомагали йому нести Боже Слово з одного до іншого віддаленого села. 

Луїс Обдуліо, що шукав святість

Луіс Обдуліо народився в місті Кіраґуа, що було під душпастирською опікою отця Тулліо. Луїс багато допомагав при парафії: прислуговував під час Святої Меси, допомагав організовувати Богослужіння під час Страсного Тижня і залучав свою сім’ю до спільних молитов. Все це допомогло йому уникнути тенет алкоголізму, справжнього соціального лиха, яке в той час охопило багатьох його ровесників. Він працював водієм і часто підвозив місіонерів у віддалені села. Завдяки отцю Туллію, Луїс увійшов до третього чину францисканців.

Отець Туліо проти визискування бідних

Священик боровся з неписьменністю серед місцевого населення і вважав це основним знаряддям для подолання бідності. Він говорив селянам про їхні права, допомагаючи зрозуміти, що вони були жертвами визискування латифундистів, які обманом заволодівали родючими землями місцевих людей. Через таке служіння отця Тулліо почали називати «священиком-комуністом», і це було образою в країні, де після військового перевороту комуністи вважалися ворогами народу.

Немарна жертва

Збіг декількох обставин призвів до того, що отця Тулліо почали вважати небажаною особою: фальшиве звинувачення про те, що він перешкодив армії призивати новобранців в одному з віддалених сіл; його лист на ім’я президента Ґватемали проти виселення 60 сімей; відмова христити дітей двох військових без відповідного приготування батьків; відсутність обов’язкової плати за укладення шлюбу, в той час як у цивільних органах була встановлена висока ціна.

Для здійснення ганебного задуму бойовики скористалися 11-річним юнаком. Коли ввечері 1 липня 1981 року Луїс Обдуліо разом з отцем Тулліо переїжджали автомобілем через ліс, вони побачили на узбіччі хлопця, який просив підвезти його. Коли вони зупинилися, в них вистрелили і залишили помирати.

Звістка про смерть Луїса і отця Тулліо набрала великого розголосу. Їхній похорон служили 4 єпископи, понад п’ятдесят священиків, з далеких та близьких сіл прибули численні вірні. Їхня жертва не була даремною: це зміцнило місцеву Церкву, допомагаючи їй усвідомити власну місію.