Блаженніший Святослав одержав звання почесного професора Тернопільського медуніверситету: «Це не для мене, а для нашої Церкви»

Дводенний візит на Тернопільщину Блаженніший Святослав розпочав із молитви в катедральному храмі Непорочного Зачаття у Тернополі. Предстоятеля привітав владика Василь Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський, та представники місцевої влади.

Відтак Глава УГКЦ завітав до медуніверситету. Ректор Михайло Корда ознайомив його зі структурою й діяльністю закладу, навчальним процесом, а також представив навчальні лабораторії та сучасний симуляційний центр, де кілька років тому вперше в Україні розпочали навчання парамедиків.

 

 

Після цього відбулася зустріч Глави Церкви з викладачами та студентами, на якій ректор вручив Блаженнішому Святославові звання почесного професора медуніверситету, яке йому напередодні надала вчена рада.

«Перші почуття, які мене наповнюють, — це не для мене. Цей науковий ступінь я хотів би присвятити моїй Церкві-мучениці, яку маю честь представляти й очолювати», — сказав Блаженніший Святослав.

Він пригадав, як наприкінці 80-х — на початку 90-х років, саме Українська Греко-Католицька Церква, яка тоді виходила з підпілля, «воскресла з мертвих», назавжди змінила його життя.

«Коли тоді українська молодь шукала надії, — розповів Блаженніший Святослав, — вона побачила воскреслу Церкву. Ту саму Церкву, яка завжди була фундаментом, надією, деколи й останньою, для нашого народу під час не однієї війни. Ту Церкву, яка вміла рятувати життя своїх дітей, зокрема під час Першої і Другої світових воєн, під час переслідування, нищення. Ту Церкву, яка стала середовищем, у якому зароджувався український національно-визвольний рух, у лоні якої народилися його очільники. Ту Церкву, яка стала Матір’ю і Вчителькою усіх наших українських державотворців. Була Церквою державотворчою, але не стала державною, тобто інструментом у руках держави, часто чужої. Та Церква, якій я сьогодні присвячую цей високий титул, є нашою Матір’ю й Учителькою».

Предстоятель також пригадав, що УГКЦ має неперервану традицію військового капеланства. Вона і сьогодні є «фундаментом, на якому виростає сучасний військовий душпастир, який іде на фронт разом із нашим військом».

Попередній візит Блаженнішого Святослава до ТНМУ відбувся пʼять років тому. Тоді, за його словами, він і уявити не міг, що наступна зустріч відбудеться у час повномасштабної війни.

Глава УГКЦ розповів про те, як пережив ранок 24 лютого 2022 року: «Цього дня все для нас стало іншим. Ми всі стали інакшими. Тоді, 24 лютого, перед моїми очима відкрилася жахлива картина. Стоячи на сходах нашого Патріаршого собору і дивлячись на правий берег Дніпра, на золотоверхий Київ, я бачив, як на нього падають бомби, як над ним кружляють російські гелікоптери. У мене було відчуття, що я бачу подібну картину, як пророк Єремія, який бачив зруйнування Єрусалиму».

«Тоді ж по-новому відкрилося обличчя нашої Церкви, — продовжив Предстоятель. — Церква перетворилася на місце, де рятується людське життя. У криптах Патріаршого собору мешкало до 500 людей щоденно. Наша Київська архиєпархія одразу опинилася в центрі окупації. Як діяти? В окупації багато хто питав: як бути українцем? Як бути християнином у час війни? Як бути єпископом у час війни? Ми спонтанно відчули, що треба рятувати людське життя».

Блаженніший Святослав розповів присутнім про різні виміри служіння Церкви, зокрема супровід вірних через щоденні відеозвернення, які він продовжує записувати донині, а відтак і широку мережу солідарності та різноманітні ініціативи підтримки постраждалих від війни.

Глава УГКЦ наголосив, що сьогодні одним із вимірів душпастирства, яке Церква починає впорядковувати і розвивати, є душпастирство зцілення ран війни. «Це буде спільне завдання для нас — лікарського і церковного середовищ. Зціляти рани нам буде потрібно не один десяток років», — додав він.

Блаженніший Святослав розповів про намір Української Греко-Католицької Церкви долучитися до ідеї створення у кожному обласному центрі України центрів стійкості (резільєнтності).

Своє слово Глава УГКЦ завершив подякою ректоратові, студентам і гостям університету та закликом спільно працювати для перемоги України: «Я дуже дякую за те, що ми разом із вами можемо кожен на своєму місці, відповідно до своїх компетенцій і завдань, боронити Україну, рятувати життя нашого народу, бути його голосом перед могутніми світу цього і щодня працювати на перемогу України. Вірю, що разом ще багато добрих діл зробимо, щоб полікувати рани цієї страшної війни у майбутньому… Разом до перемоги!».

 

 

Студенти і викладачі ТНМУ заздалегідь підготувати Блаженнішому Святославові запитання, на які хотіли б почути відповіді. Одне з них стосувалося календарної реформи. Глава УГКЦ анонсував, що певне рішення на цю тему Архиєрейський Синод УГКЦ в Україні уже прийняв і його оголосять в понеділок, 6 лютого.

На всі запитання Блаженніший Святослав відповісти не встиг, адже зустріч перервала повітряна тривога.

На закінчення Главі УГКЦ вручили кілька подарунків — картину з його зображенням на фоні Почаївської лаври від ректорату та тактичну аптечку від студентів.

«Постать Патріарха Української Греко-Католицької Церкви на фоні Почаївської лаври символізує той факт, що прийде час і Літургія у ній служитиметься українською мовою, і Греко-Католицька Церква матиме права на богослужіння у цій величній християнській святині», — прокоментував ректор університету подарунок для Блаженнішого Святослава.