Блаженніший Святослав висловив співчуття з приводу відходу до вічності світлої пам’яті отця Василя Поточняка

Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, висловив співчуття з приводу відходу до вічності світлої пам’яті отця Василя Поточняка.

У листі співчуття зокрема йдеться: «З великим сумом ми сьогодні дізналися, що відійшов у вічність великий апостол душпастирства мігрантів нашої Церкви – світлої пам’яті отець Василь Поточняк.

Отець Василь був невтомним духовним отцем наших заробітчан, зокрема в Італії. Він був одним із перших координаторів національного душпастирства серед українців у цій країні. Стояв біля джерел журналу «До світла», який і сьогодні розвивається. Цей священнослужитель невтомно дбав про добро наших заробітчан в Італії, як обороняючи їхні права перед італійською державою, так і відстоюючи їхню гідність перед українською владою.

Після завершення свого служіння в Італії отець був співпрацівником нашого Пасторально-місійного відділу, який займається душпастирською опікою наших людей, зокрема в тих країнах, де немає церковних структур УГКЦ. Новопреставлений священик невтомно їздив, здійснював апостольські подорожі різними країнами, дбаючи про духовне добро наших братів і сестер у різних країнах. Зокрема, турбувався не лише про забезпечення душпастирської опіки наших заробітчан там, де вони в силу обставин опинилися, а й про їхню духовну реабілітацію і зцілення, душпастирюючи серед їхніх рідних та близьких тут, в Україні. Саме цього року відбудеться десята проща мігрантів до чудотворного місця в Зарваниці, яку започаткував отець Василь Поточняк для того, щоб духовно зціляти людей, котрі пройшли справді нелегкий шлях заробітчанина в чужій країні.

Сьогодні, коли наша Церква прощається з цим ревним душпастирем, я прагну скласти щирі співчуття передусім його рідним і близьким, а також владиці Йосифу (Міляну), з котрим отець Василь співпрацював в останні роки, та владиці Діонісію (Ляховичу) і всій громаді українців в Італії, для якої стільки років трудився отець Василь Поточняк.

Можна захоплюватися тим, як отець Василь боровся зі своєю невиліковною недугою, який християнський приклад він подавав усім невиліковно хворим, – приклад надії, надії на вічне життя в Бозі!

Нині, коли в цей пасхальний час небеса відкриті, ми прощаємося з Тобою, дорогий отче Василю! Нехай Господь Бог прийме Тебе у свої обійми! Вічная Тобі, пам’ять! Христос воскрес!»

Департамент інформації УГКЦ

Додаток:

Біографія
протоієрея Василя Поточняка

Народився 9 липня 1973 року в селі Лімна Турківського району Львівської області в багатодітній сім’ї, в якій було п’ятеро дітей.

1979-1989 рр.– навчався в Лімнянській середній школі.

1990-1995 рр. – навчався у Вищій люблінській семінарії при Люблінському католицькому університеті і здобув ступінь «магістр»

1995-1997 рр. – навчався в Люблінському католицькому університеті і здобув науковий ступінь «ліценціат догматичного богослов’я».

В 1996 р. – отримав дияконські свячення з рук владики Юліана Вороновського, правлячого архиєрея Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

1996-2000 рр. – виконував обов’язки префекта і водночас викладача літургійних дисциплін у Дрогобицькій духовній семінарії імені блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима.

27 липня 1997 р. – отримав ієрейські свячення в рідному селі з рук правлячого архиєрея Самбірсько-Дрогобицького Юліана Вороновського.

1997-2000 рр. – Голова комісії у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Хоча це призначення не було для нього новим, бо ще з початку 90-х років він проводив та організовував різні молодіжні заходи, зокрема духовно-відпочинкові літні табори «Сарепти», прощі, катехизи, вечори тощо, чи просто брав у них участь. Перші напрями праці з молоддю в Комісії були позначені духовним, організаційним, культурно-мистецьким та інформаційним вимірам. Він був ініціатором започаткування і видання молодіжного християнського часопису-місячника «З Любов’ю – у світ», великих святкувань Свята Покрови Богородиці з концертами у центрі Дрогобича, академій в актовому залі Педуніверситету, створення музичного молодіжноло гурту, проведення щомісячних нічних чувань, прощ, різдвяних коляд та новорічних розважальних зустрічей з молоддю семінарії, молодіжного братства та молодіжного церковного хору «Відлуння», зимових виїздів на свято св. Валентина в гори, а також систематичних зустрічей катехизи (двічі на тиждень).

1997-2000 рр. – пройшов докторатський курс у Люблінському католицькому університеті.

27 липня 1997 р. – нагороджений Єпископом Самбірсько-Дрогобицьким Юліаном Вороновським за плідну працю з молоддю ієрейським нагрудним хрестом.

11 квітня 1999 р. – нагороджений набедреником.

1999- 2001 рр. – з благословення Блаженнішого Любомира Гузара, Глави і Отця УГКЦ, періодично їздив в Росію, у Тюменську область, де душпастирював для наших українців греко-католиків.

2000-2003 рр. – навчався в Папському східному інституті в Римі на факультеті церковних наук в галузі літургійого богослов’я, де здобув науковий ступінь «ліценціат літургійного богослов’я» та пройшов докторантські курси при тому ж закладі.

2000-2009 рр. – ще під час навчання розпочинає і провадить активну душпастирську діяльність серед українців в Італії.

2001-2005 рр. – з призначення Блаженнішого Любомира виконував функцію координатора для українців в Італії, що було підтверджено також Єпископською Конференцією Італії. За цей час створює понад 70 українських громад в різних містах Італії. Активно опікувався духовним, культурним та громадським життям трудових мігрантів, виступав на їх захист як перед італійською, так і перед українською владою. Запровадив щорічне святкування Дня матері. Був засновником християнського часопису «До Світла», форумів українців Італії та багатьох інших культурних та громадських ініціатив.

14 травня 2005 р. – за працелюбнее і віддане душпастрство отримав від Блаженішого Любомира грамоту з правом носити золотий хрест.

18 серпня 2006 р. – за визначну просвітницьку та організаційну роботу отримав від президента України Віктора Ющенка орден «За заслуги ІІІ ступеня».

2009-2015 рр. – отримав від Блаженнішого Любомира Гузара декрет призначення на посаду виконавчого секретаря Пасторально-місійного відділу УГКЦ. За час роботи у Відділі запроваджено щорічний спецкурс зі специфіки місійного служіння для семінаристів старшокурсників (тривалість 7 днів) та Духовно-формаційний семінар підвищення кваліфікації для місіонерів. В 2005 р. започаткував міжнародну пішу прощу «Самбір-Зарваниця». Був ініціатором друкованого періодичного річного видання про діяльність ПМВ «Обіжник», довідника «Спільноти Української Греко-Католицької Церкви та Громадські організації в країнах новітньої міграції» та веб-порталу ПМВ. Здійснював візитації до Казахстану, Росії, Ізраїлю, Литви, Латвії, Естонії, Португалії, Італії та Іспанії. Брав участь у різних семінарах, круглих столах та зустрічах міжнародного і місцевого значення.

15 квітня 2015 р.Б. – після довгого, майже трирічного, лікування важкої хвороби відійшов у вічність у м. Брешія (Італія) у середу Світлого тижня о 6.15 місцевого часу.

Отець Василь Поточняк був ревним священиком Української Греко-Католицької Церкви та великим патріотом. Своєю духовністю і свідченням християнського життя він привів і утвердив багато християнських душ. А своїм життям постійно виявляв повне довір’я Божій волі, яке засвідчив сприйняттям хвороби і терпінням як виявом Божого милосердя та можливістю свідчення Христової благовісті навіть на постелі недуги. А розради і заступництва отець Василь одержував в житті і прикладі митрополита Андрея Шептицького, за прославу якого молився.

Хай Милостивий Господь прийме душу новопреставленого протоієрея Василя.

Вічная пам’ять! – Христос воскрес!