Чи зменшується відповідальність наркомана перед Богом за свій гріх згодом, коли паралізується його воля?

Питання: Запитання про наркоманію: гріх починається, коли людина погоджується впустити зло у своє життя, прийнявши наркотик. Згодом людина не в силах боротися з цим гріхом, а частина її гріха вражає її близьких (які, наприклад, зі співчуття, щоб зменшити «ломки», самі дають наркотик або сприяють цьому). Виходить, що в сіті гріха потрапляють і близькі? Чи зменшується відповідальність людини, яка приймає наркотик, перед Богом за свій гріх згодом, коли паралізується її воля? Де межа гріха?

Відповідь:

Зловживання наркотичними речовинами суперечить п’ятій заповіді – «Не вбивай». Ця заповідь наказує також охороняти здоров’я – як своє, так і інших людей.

Використання наркотиків є завжди тяжким гріхом, якщо наркотичні речовини не прописані лікарем у терапевтичних цілях (як морфін). У цьому Катехизм Католицької Церкви є чітким і не робить жодних відмінностей між «легкими» і «важкими» наркотиками. Текст звучить так: «Уживання наркотиків завдає великої шкоди здоров’ю і життю людини. Воно є важкою провиною, за винятком, коли вмотивоване медичними приписами. Таємне виробництво наркотиків і торгівля ними є прямою причиною спокуси; вони є безпосередньою співпрацею в провині, тому що спонукають до вчинків, які ясно суперечать моральному законові» (2291).

Іноді людина не усвідомлює, що та чи інша дія є смертним гріхом, і ця помилка пояснюється неадекватним сприйняттям своїх вчинків, а також певним способом життя, при якому поступово стираються межі між добром і злом.

Вживання наркотиків є смертним гріхом, по-перше, тому, що воно може призвести до наркоманії, адже свідоме вживання наркотиків один раз відкриває шлях до частішого вживання. Наркотики впливають на психіку, навіть якщо це може проявитися лише за роки. Крім того, вживання наркотиків – це погане особисте свідчення перед іншими. Не кажучи вже про те, що навіть спорадичне вживання наркотиків – це підтримка наркоторговців і злочинців, які руйнують людські життя і цілі родини.

Відповідальність людини за гріх наркоманії завжди велика. Треба враховувати, що її має не тільки той, хто приймає наркотики, але не меншою мірою і наркоторговці й виробники. Крім того, наркоманія незворотньо впливає на мозок, відповідно до чого людина стає рабом, тобто слабшає і паралізується її воля.

Згідно з міжнародними системам класифікації, наркоманія розцінюється як психічний розлад. Отже, і моральну відповідальність наркомана потрібно розцінювати відповідно до цієї категорії. Гріх, який відвертає людину від Бога, відбувається з повним усвідомленням скоєного і з повною згодою волі. У разі психічного розладу важко говорити про вільний вибір людини, однак у людей, які страждають ментальними патологіями, а також і наркотичною залежністю, бувають моменти здорового міркування, коли вони здатні усвідомлювати скоєне. У цілому, якщо стан людини настільки важкий, що повністю паралізує її волю, то вона не несе моральну відповідальність за свої вчинки, навіть якщо в разі здорової людини ці ж вчинки були б тяжкою образою Бога і людини. В інших же випадках можна говорити про якусь межу психічного стану людини, за якою вона перестає усвідомлювати свої вчинки. До кожного випадку треба підходити з окремим критерієм, і судити про моральну провину людини в кінцевому підсумку може тільки Бог, правосуддю і милосердю Якого ми і повинні довірити суд над людиною.

Давати якусь єдину оцінку тут надзвичайно важко. Наркозалежність – це захворювання, яке знижує і навіть знімає моральну відповідальність за багато вчинків. Але ж людина, можливо, прийшла до цієї залежності крок за кроком, раз за разом приймаючи усвідомлені рішення при повній згоді волі.

Точно так само важко визначити і «межу» між співчуттям близьких і моральною провиною їх співучасті в гріху. Про те, яким випробуванням може бути наркоманія близької людини, може розповісти тільки той, хто дійсно пережив це випробування. Доводиться момент за моментом, день за днем приймати моральні рішення, робити непростий вибір. Об’єктивно давати наркотик у будь-якому випадку, крім зазначеного в Катехизмі, є тяжким гріхом. Настільки ж тяжко грішить і той, хто робить цей наркотик доступним. Але особисту відповідальність може визначити тільки священик, який приймає сповідь.