‘А де ж живе диявол, отче?’

Не хочу “в кущі”. (із розмови у ФБ)

Можливо, отче, мій співрозмовник мав на увазі до певної міри трохи узагальнюючі речі… Зокрема у піднятому Вами пості подібний випадок, – хтось конкретний у запитальній формі: “Геловін: хіба диявол живе у гарбузі?” і відповідній самовідповіді стверджує факт конретної відсутності “проживання лихого” в певному місці…

Природньо, що у читача виникає вповні природнє запитання: – а де ж той лихий тоді може проживати, якщо він існує?, якщо не тут і не там… А відповіді так і немає… Можливо, лихий заховавсь в гороскопах вдодачу із цінниками послуг гадалок, що роками роздаються в безкоштовних газетах під церквами на очах у священників?, чи, може, у відвідуванні вірними ворожок і різного роду “народних цілителів”?, може, у куті, залишеній на Свят Вечір для “померлих душ”, у качці чи гусці, введеній в хату на “воведеніє”, в перевернутих кріслах на похоронах, в пустих відрах чи чорних котах?…

Ви скажете, що це все несерйозно, це все заради розваги… Ви впевнені?!? Хто чи що заставляє нас на Різдво Івана Христителя відзначати Івана Купала стрибками над вогнищами і ігрищами часто з сумнівним фіналом?

Хто спонукає нас св. Меланію і св. о. Василія Великого вшановувати персонажами розхристаної Маланки (за деякими етнографами вона ж наша прадавня богиня родючості Мокош) і непутьового “судженого” Василька із соймом дідьків без видимої мети і призначення?

Що не кажіть – то вже наш рідний хелувін, (відчуваю скільки нових ворогів наживу собі знову:)). Можна до безтями продовжувати, отче, але ж то все за Вашими словами є лише “культура” (чи відсутність такої) і “невинна традиція”…

Але, отче, знати наше минуле і його культивувати – то є різні речі. Відвідати експонат Збручанського ідола в музеї і йому бодай підсвідомо покланятися – абсолютно різні речі! З іншого боку, паралельно постає питання: – чому б цим всім прадавнім традиційним народним надбанням не скористатись і не прославити Господа, так як то сталось із нашим вертепом, колядками тощо.

То є питання до всіх нас.

До митців в першу чергу, свідомих християнських митців і до обдарованих священників теж.

Поза тим, Вами вже тут з’ясовано, що в тих “дурнуватих” хелувінських вечірках (де тут, за кордоном, веселяться навіть священники) – лихого немає… В майстер-класах йоги, що успішно прижились в католицьких школах, де катехизм християнської віри зведений до мізеру – теж немає сліду лихого.., у ворожіннях на Андрія теж немає, на весь час зростаючих сучасних купальських фестивалях рідновірів теж немає… В горілці немає, в наркотиках теж, в абортах, в спіралях, у різного роду розпусті немає… В масових розлученнях і відповідно масових зневаженнях шлюбів, святих таїнств…? Немає лихого у “житті на віру”, в дошлюбному сексі і т.д. і т.п.

Ну, то де ж той лихий?

Ігор Худик