Думки щодо «Dignitas Infinita» Джорджа Вайґеля

Коли завжди добре написаному і часто помилковому «Нью-Йоркеру» щось не до вподоби, є великі шанси, що це сподобається мені — принцип, який з певними застереженнями спрацьовує у випадку «Dignitas Infinita», «Декларації Дикастерії доктрини віри про людську гідність» від 8 квітня. Декларація наголошує відданість Католицької Церкви захисту кожного людського життя від зачаття до природної смерті, закликає католиків до співчутливої турботи про найуразливіших серед нас, захищає біблійну ідею людської особистості, як це визначено в Буття 1,27–28, і пропонує бажану критику гендерної теорії та легіону демонів, які вона породжує (останнє, як і очікувалося, засмутило «The New Yorker»).

А що ж не до вподоби? Можливо, звучить занадто гостро. Питання в тому, чи могла Декларація бути ще кращою. Я думаю, що у цьому справа, і в кількох аспектах.

Собака, яка не гавкала. «Dignitas Infinita» містить 116 посилань на вчення Магістеріуму, цитованих у її тексті; більше половини з них – до документів і заяв Папи Франциска. Однак найбільше вражає відсутність будь-яких посилань на енцикліку Папи Івана Павла ІІ 1993 року «Veritatis Splendor» (Сяйво Істини) та її вчення про те, що певні дії є за своєю суттю злими: серйозно неправильними за самою своєю природою, незалежно від обставин. Це раціонально підтверджене переконання — що деякі вчинки є неправильними, і крапка — є основою, на якій Церква засуджує сексуальне насильство, аборти, евтаназію, допомогу в самогубстві та сучасні форми рабства, такі як секс-торгівля. Усе це є «грубими порушеннями людської гідності», як сказано в Декларації. Але чому це так? Не тому, що вони ображають наші почуття чи чутливість до людської гідності, а тому, що розумом ми можемо знати, що вони завжди є серйозно неправильними. Це мало бути чітко сказано.

Таким чином, ніжність, виявлена під час цього понтифікату до моральних богословів, які відкидають вчення «Veritatis Splendor» про внутрішньо злі вчинки, послаблює захист людської гідності, який хоче зміцнити Декларація.

Захист ще не народженого людського життя. «Dignitas Infinita» пристрасно заперечує аборти і справедливо пов’язує ліцензію на аборти з ерозією «міцних і тривалих основ для захисту прав людини». Проте Декларація була б підсиленою, якби вона взяла урок з американських єпископів, які виступали за життя протягом понад півстоліття, навчаючи двох істин, які може зрозуміти будь-яка розумна людина: 1) Це науковий факт, а не філософська спекуляція, що продуктом людського зачаття є людина з унікальною генетичною ідентичністю. 2) Справедливе суспільство гарантуватиме, що невинні люди в будь-яких умовах і на всіх етапах життя будуть захищені законом. І хоча Декларація завершує свій розділ про аборти посиланням на «щедре… зобов’язання захистити кожну зачату людину» св. Терези з Калькутти, у ньому немає жодних посилань на тисячі кризових центрів вагітності в США, де жінкам пропонують догляд під час вагітності та підтримку після народження дитини. Таким чином, важливе доповнення захисту життя ненароджених — солідарність із жінками під час кризової вагітності — залишається заниженим у «Dignitas Infinita».

Шахрайство зі «зміною статі». У Декларації слушно зазначено, що «будь-яке втручання зі зміни статі, як правило, ризикує поставити під загрозу унікальну гідність, яку людина отримала з моменту зачаття». Це твердження можна було б розвинути далі. Понад усе, «Dignitas Infinita» мала б прямо засудити «перетворення» заплутаних і страждаючих дітей і підлітків — найогиднішу форму явища «транс» — як жорстоке поводження з дітьми. Якби звіт, створений на замовлення Британської національної служби охорони здоров’я, міг назвати цю медичну помилку абсолютно невиправданою клінічними доказами, безсумнівно, Дикастерія віровчення могла б висвітлити небезпеку, яку несуть для дітей і підлітків транс-ідеологи, «воук»-лікарі та недобросовісні пластичні хірурги.

Справедливі війни, до речі, існують. Цитуючи Папу Франциска, Декларація стверджує, що «нині дуже важко посилатися на раціональні критерії, розроблені в попередні століття, щоб говорити про можливість «справедливої війни». Слід з повагою і рішуче не погодитись. Ці «раціональні критерії» лежать в основі самозахисту України від смертоносної агресії, яку російський агресор відкрито оголосив геноцидом. Ті самі критерії є основою та моральною базою для оборонної війни Ізраїлю проти ХАМАС, Хезболли та їх іранського спонсора. Критерії справедливої війни підтримали б опір Тайваню будь-якій спробі китайських комуністів знищити незалежність першої китайської демократії за тисячоліття.

Глобальна культурна війна – це справді змагання за захист і підтримку людської гідності. «Dignitas Infinita» допомагає тим із нас, хто бореться з цією неминучою війною. Могла б допомогти більше.