Дванадцять тез про втілення Стратегії розвитку УГКЦ
Отець Андрій Онуферко, виконавчий секретар робочої групи із впровадження Стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом», в ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги» на «Живому ТБ» розповів про її втілення.
- Будь-який організм повинен зростати і розвиватися, шукати нового життя. Ідея Стратегії розвитку Церкви «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом» зародилася ще за Блаженнішого Любомира, який дав нам ключ – «Святість об’єднаного Божого люду». Тоді ж були створені різні підкомісії, які розгадали це питання. Упродовж років виникала ця Стратегія.
- Учасники робочої групи із впровадження Стратегії вирішили, що потрібно зосередитися на розвитку парафіяльного життя. Бо більшість наших вірних зустрічаються, збираються навколо Євхаристії.
- Завдання робочої групи – зрозуміти Божий задум, дозволити Господу використати нас як своє знаряддя, щоби Він сповнив свої плани. А Його основний план – спасіння людства.
- Робоча група з впровадження Стратегії була створена на Синоді Єпископів УГКЦ у Бразилії у 2011 році. Її очолює владика Кен (Новаківський), Єпископ Нью-Вестмінстерський (Канада).
- Робоча група створила мережу єпархіальних координаторів, які постійно чувають над втіленням Стратегії на території своєї єпархії чи екзархату.
- Церква завжди покликана бути молодою. Це означає, що вона повинна бути завжди «живою», розвиватися, прагнути кращого. Оновлення Церкви приходить від молодих людей.
- Кожна спільнота чимось живе. Скажімо, в парафії священик виголошує проповіді, проводяться богослужіння, збори пожертв для потребуючих. Однак ідеться про якість всього цього. У місті часто є проблема в тому, що парафіяльне життя людей обмежується тільки недільною Літургією. Парафія є жива тоді, коли парафіяльна спільнота збирається не тільки в суботу ввечері і в неділю вранці, а тоді, коли парафіяни активні у своїй громаді протягом усього тижня.
- УГКЦ закордоном теж переживає виклики…Є громади, які вимирають, але це не означає, що вони не можуть бути «живими» в межах своїх ресурсів. Але є й такі, які активно розвиваються, зокрема в Чикаго.
- «Живучість» парафії залежить від того, наскільки вона усвідомлює своє покликання і готова його прийняти. Кожна спільнота, незалежно від того, де вона знаходиться, повинна використати ті дари, які їй дає Господь Бог.
- Парафія, яку священик відвідує тільки в неділю, є «сиротою».
- Якщо люди відчувають, що отець їх любить, то вони зроблять усе для того, щоб стати «живою» парафією.
- Завдання робочої групи впровадження Стратегії – сіяти, а вже ріст повинна дати спільнота.
About The Author
