Джордж Вайґель: Єресь руского міра призводить до того, що Католицька Церква мусить по-новому подивитися на діалог із Православною Церквою

Військові дії в Україні можуть змусити нас не помічати того, що відбувається у православному світі. Тим часом підтримка війни Кірілом ставить його моральний авторитет нижче дна, що має великі наслідки як для самої Православної Церкви, так і для її діалогу з Католицькою Церквою, пише Джордж Вайґель.

“Упродовж багатьох років два лідери Російської Православної Церкви, з якими Папа Франциск розмовляв у відеоконференції 16 березня, Патріарх Московський Кіріл та митрополит Іларіон, глава бюро ПЦ з питань екуменізму, намагалися підтримувати зусилля путіна імітувати Радянський Союз під виглядом руского міра. Зусилля Кіріла та Іларіона охоплювали цілу гаму дій від фальсифікації історії східнослов’янського християнства аж до фактичної беатифікації президента путіна як постаті, посланої Провидінням врятувати світ від занепаду й лібералізму Заходу. Нещодавно Кіріл по-блюзнірськи благословив загарбницьку війну святими іконами”, – пише Вайґель.

Як він зазначає, нещодавно близько п’ятисот православних вчених зі всього світу східного християнства підписали “Декларацію на тему вчення про рускій мір”, яка засуджує такий вид ідеології як єресь. На їхню думку, ця єресь не має нічого спільного з істинним православним вченням, заснованим на “Євангелії, Апостолах, Нікейсько-Константинопольському символі віри, Вселенських Соборах та Отцях Церкви”. Саме ця єресь призвела до того, що російський уряд напав на Україну і що Російська Православна Церква підтримала цей напад.

Підписанти Декларації, пише Вайґель, відкидають і засуджують шість пунктів єресі руского міра.

По-перше, вони проти вчення, що Царство Боже має бути замінене будь-яким світським царством, таким як Свята Русь. По-друге, вони відкидають вчення про те, що держава позбавляє Церкву свободи (а, отже, і помилка цезаропапізму щодо того, що послух Христові менш важливий, ніж послух правителю, який стверджує, що панує з Божої волі). По-третє, підписанти відкидають вчення руского міра про те, що окремий народ чи культура мають якісь особливі, божественні атрибути. По-четверте, вони виступають проти “маніхейського та гностичного поділу, який підносить східну православну культуру та православних людей” понад культурою та людьми Заходу. По-п’яте, підписанти виступають проти лицемірства Православної Церкви, яка, з одного боку, молиться за мир, а з іншого – нічого не робить для його розбудови. І нарешті по-шосте, зазначає Вайґель, Декларація відкидає боягузтво людей Православної Церкви, які не хочуть згідно з Євангелієм засуджувати зло і говорити правду; не погоджуються говорити про “братську війну” чи “повторення гріха Каїна”, якщо ті, хто вимовляє такі слова, не хочуть прямо називати росію агресором.

На думку Джорджа Вайґеля, у зв’язку з війною росії проти України легко пропустити те, що сьогодні відбувається у православному світі. Тим часом там відбуваються величезні зміни. Через агресію “моральний авторитет Кіріла сягнув рівня нижче дна”. “У той час як ракети путіна руйнують Маріуполь, згода Кіріла на варварство руйнує намагання російських православних бути першими серед рівних”, – зазначає публіцист.

За його словами, нинішня ситуація створює нові перспективи для екуменізму та католицько-православного діалогу. Насамперед ідеться про соціальну доктрину Католицької і Православної Церкви. За словами Вайґеля, тандем Кіріла і путіна показав, що “давня візантійська концепція <симфонії> між Церквою і державою” може призвести до серйозної корупції. Проте Вайґель розмірковує над тим, чи хтось у Ватикані взагалі буде зацікавлений у нових сферах діалогу, які зараз вимальовуються.