Генпрокуратура України розпочала гоніння на християн?

Здається, що 11 січня цього року має всі шанси стати поворотним моментом у житті українського християнства. Адже саме 11.01.2018р. на сайті Генеральної прокуратури України з’явилося повідомлення про те, що відкрито кримінальне провадження проти окремих представників Запорізької єпархії УПЦ МП щодо вчинення ними умисних дій, спрямованих на розпалювання національної, релігійної ворожнечі та ненависті, образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, що спричинили тяжкі наслідки у вигляді виникнення сутичок та масових заворушень в Запорізькій області та інших регіонах України.

Серед іншого, українська Феміда закидає представникам УПЦ МП вибірковий підхід до здійснення релігійних обрядів, надаючи перевагу тим особам, які проходили обряди хрещення саме в УПЦ-МП, чим ображають почуття громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями.

Тобто, прокуратура звинувачує одну з християнських конфесій України у тому, що вона дотримується власних релігійних переконань, відмовляючи особам, які не отримали Таїнства Хрещення в УПЦ МП у звершені релігійних обрядів. Судячи з усього, прокуратура вважає злочином відмову священика московської церкви у християнському похороні дворічної дитини, яка загинула у наслідок дій самогубця, оскільки дитина хрещена у УПЦ КП. Відомо, що, фактично, УПЦ МП не визнає хрещення, уділене в УПЦ КП. Тобто, з точки зору УПЦ МП, підстав для християнського похорону дитини не було.

Може здаватися неймовірним, але УПЦ МП, яка, зазвичай, навіть з найменшої причини любить влаштовувати рейвах, мовляв УПЦ МП – гонима церква, обмежилась доволі беззубим коментарем свого Запорізького єпископа Луки. Можливо, причиною такої реакції є інші звинувачення, висунені прокуратурою проти представників Запорізької єпархії УПЦ МП. Але інші звинувачення можна спокійно залишити Прокуратурі, СБУ й самій УПЦ МП.

Проте, звинувачення у тому, що певна християнська конфесія відмовляється вершити обряди для представників іншої конфесії – це пряме посягання прокуратури на фундаментальну цінність демократичного суспільства та одне з фундаментальних прав людини – право на свободу совісті й віросповідання.

Якщо прокуратура в Україні й далі діятиме у межах такої логіки, то завтра можна очікувати кримінальну справу проти католицького священика за те, що він відмовився вінчати «пару» ґеїв, чи що католицький єпископ відмовився уділяти Таїнство священства трансгендерній жінці-кришнаїтці, потім звинувачення протестантського консервативного пастора у тому, що він відмовився приймати в свою церкву лесбійську «пару». Згодом можемо очікувати і кримінальні справи проти рабина, який відмовився промовити благословення над свинячим гуляшем, а наступним би кримінальним провадження прокуратури могло бути провадження проти мусульманського імама за те, що він відмовив у похороні індуїсту.

Тобто, дії української прокуратури створюють небезпечний прецедент, коли держава бере на себе право визначати кому і які обряди має уділяти та чи інша релігійна організація.

У ситуації, коли ЗМІ створили штучну істерику довкола Запорізького випадку, а дії окремих представників УПЦ МП тільки підливали олії у вогонь цієї істерики, важко очікувати на нормальну реакцію перегрітого суспільства. Доводиться сподіватися хіба що на те, що в кінцевому результаті знайдеться хтось, хто подасть судовий позов проти прокуратури за посягання на людські права та якимось чудом виграє такий позов у суді. У випадку ж, коли прокуратурі безкарно зійдуть з рук подібні вибрики, нас очікує моторошний час, коли християни в Україні будуть гонимі за свої релігійні переконання.

о. Орест-Дмитро Вільчинський