Глава УГКЦ освятив Патріарший собор Воскресіння Христового

У престол новозбудованого храму він вклав мощі святих апостолів Петра і Павла та Андрія Первозваного, Папи Климента та Мартина, які загинули на українських землях, святого священномученика Йосафата Кунцевича, блаженних священномучеників ХХ століття Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського.

Згодом разом із членами Синоду, Папським нунцієм Едвардом Томасом Ґаліксоном, кардиналом Аюдрісом Юзасом Бачкісом – Папським посланем та римо-католицькими владиками Глава УГКЦ відправив Службу Божу.

«Цей новий Собор в Києві стоїть на спомин про славу Господнього Воскресіння, сяє як Новий Єрусалим на весь світ! Він повинен також стояти як нагадування про єдність, до котрої нас закликає сам Господь, бо лишень в єдності та любові можна нам давати живе свідчення Євангелія. Сьогодні український народ отримав новий собор Воскресіння Христового як знак непорушної присутності між нами воскреслого Христа»», – сказав Патріарх УГКЦ під час промови на освяченні.

Стати свідками цієї історичної для УГКЦ події виявили бажання десятки тисяч вірян-греко-католиків (від 30 до 50 тисяч). На вихідні дні до Києва приїхали паломники з усієї України та діаспори – Канади, Польщі, Росії, США, Аргентини, Австралії, Естонії, Казахстану та ін. Значна частина з них не могла потрапити усередину, тому молилася на площі перед храмом. Собор Воскресіння Христового став чертвертим храмом УГКЦ у столиці. Він вміщає 3000 вірних.

Головна церква УГКЦ – це доволі велика споруда. Її висота – 50 метрів. Проект розробив у традиціях сучасного церковного зодчества архітектор Микола Левчук.

Разом із адміністративною будівлею Собор утворює Патріарший центр УГКЦ площею 1, 72 гектари.

Зведенню на лівому березі Дніпра Патріаршого собору Воскресіння Христового, як відомо, передувала копітка праця.

27 жовтня 2002 року за участю тодішнього Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара) заклали та освятили наріжний камінь під майбутній Патріарший собор;
10 жовтня 2004 року єпископи УГКЦ освятили хрести;
21 серпня 2005 року на площі біля храму за відбулися урочистості з нагоди перенесення осідку Глави Церкви зі Львова до Києва;
19 січня 2006 року в підвальній частині храму було відправлено першу Літургію;
17 червня 2009 року в соборі відбулася перша за роки незалежності єпископська хіротонія в УГКЦ;
27 березня 2011 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового відбулася інтронізація новообраного Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука.

Патріарший собор будувався впродовж 12 років. Спорудити його греко-католики могли б набагато швидше. Однак церковне керівництво категорично відмовилося від підтримки великого бізнесу і можновладців.

«Ми маємо таку позицію, що не хочемо приймати пожертв від офіційних органів. Бо це завжди тягне за собою певну, так би мовити, «вдячність». Ми хочемо бути Церквою свобідною, щоби пожертви не перешкодили нам сказати правду, коли її треба сказати», – висловив позицію з цього приводу тодішній Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир (Гузар).

Єпископи УГКЦ відтак усю надію поклали на вірян – оголосили збір коштів, аби кожен греко-католик, як в Україні, так і в діаспорі, мав можливість долучитися до процесу побудови собору і відчув свою причетність до розвитку Церкви.

Священнослужителі УГКЦ разом із активними мирянами почали організовувати різноманітні акції, благодійні концерти. А восени 2007 року провели збір пожертв через поширення так званих «цеголок». Придбавши таку цеглинку номіналом 10, 50, 100, 500 та 1000 грн, жертводавець вносив свій посильний вклад у спільну велику справу. Такі «цеголки» греко-католики могли придбати не тільки в Україні, а й у Польщі, Німеччині, США, Канаді, Аргентини та інших державах світу, де живуть українські греко-католики.

Джерело: РІСУ