Глава УГКЦ: «А ти чий будеш?» – це запитання можна було б задати всім державним службовцям»

«А ти чий будеш?» Це запитання можна було б задати всім державним службовцям, які отримують кошти на проживання не від держави, а від своїх «покровителів». Ця корупція нищить усіх. Навіть після Революції гідності, коли влада перейшла в інші руки, нові можновладці визначили так звані квоти, за якими кожній партії має бути гарантована певна кількість своїх людей в Уряді. Ми, усі релігійні лідери, виступили з відкритою заявою проти цієї ганебної практики.

Про це Глава Української Греко-Католицької Церкви розповів у інтерв’ю італійському виданню «SettimanaNews».

Описуючи сучасну політичну ситуацію в Україні, Предстоятель відзначив, що Україна є країною з радянським минулим, вона жила останні 25 років у подвійній ідентичності. З одного боку, розвивалося громадянське суспільство, яке з отримання незалежності набуло стрімкого росту: це передусім стосується середнього класу, що здатний налагоджувати зв’язки з європейською і технологічною сучасністю. З іншого боку, продовжував існувати державний апарат, як пережиток радянських часів. Після розпаду СРСР розпався політичний клас комуністів, а колишня комуністична верхівка перетворилася на олігархів, зберігаючи владу в своїх руках. Лідери комуністів мали прямий доступ до державної спадщини і на момент приватизації їм вдалося заволодіти державними благами. Прості люди, які ані не мали доступу до державних володінь, ані не знали, як захистити власні права перед благами, котрі вважалися спільною власністю, залишилися обабіч історії.

«Ті, хто має гроші, – продовжив Блаженніший Святослав, – творять власну політику: захищають свої інтереси, засновують політичні партії… Кожна нова політична креатура представляє інтереси когось із олігархів. За останні десять років це замкнене коло, яке нищить державу, породило вихор корупції. Пригадую одну радянську комедію («Іван Васильович міняє професію». – Авт.), що в ній головний герой придумав машину часу, завдяки якій Іван Грозний перенісся в радянські часи. Блукаючи між людьми, цар задавав усім екзистенціальне запитання: «А ти чий будеш?» Це запитання можна було б задати всім державним службовцям, які отримують кошти на прожиття не від держави, а від своїх покровителів».

Глава Церкви також відзначив, що громадянське суспільство в Україні випереджає на одне покоління динозаврів пострадянської системи, які, на жаль, продовжують втілювати свою політику. «Ми зараз перебуваємо в тій самій ситуації, в якій перебувала Польща після падіння Берлінської стіни. Уявімо собі, що є старе авто, яке не може йти в ногу з часом, і за його кермом сидить водій. Потрібно поміняти авто, але цього не зробить той, хто ним керує, тому що занадто з ним пов’язаний. Громадянському суспільству в Польщі вдалося зруйнувати стару систему завдяки руху «Солідарність», що його підтримував і в певному сенсі провадив Іван Павло ІІ. Президент-комуніст залишився з кермом у руках, але без старого автомобіля, тому з радістю підписав усі угоди щодо інтеграції з Європейською спільнотою. Але реформа системи управління і державного апарату не розпочалася і була очолювана не бюрократами чи політиками, а громадянським суспільством. В Україні – через два роки після Євромайдану – переживаємо аналогічну ситуацію», – вважає Блаженніщий Святослав.