Глава УГКЦ в Чикаго: «Блаженніший Любомир знав про призначення владики Венедикта, радів цим і чекав цього дня»

УГКЦ народила для світу не тільки патріархів, а й етнархів, зокрема таких, як Блаженніший Любомир, якого ми проголосили всенародним молільником за мир в Україні.Багато людей, незалежно від конфесійної приналежності, стояли в чергах, аби попрощатися з ним. Блаженніший Любомир знав про призначення владики Венедикта, радів цим, і чекав цього дня. А сьогодні він радіє з нами в Бозі. Він є з нами.

Про це сказав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, під час святкового обіду після Літургії з Чином введення на престол єпархії Святого Миколая УГКЦ в Чикаго владики Венедикта.

«Цей день є особливим, бо в Бога немає випадковостей. Саме 29 червня 1867 року був проголошений блаженний Йосафат Кунцевич святим у Вселенській Церкві, також була коронована чудотворна ікона Матері Божої Зарваницької», − додав Предстоятель Церкви.

Владика Венедикт говорив про покликання: «Монаше життя – це покликання… Бог кличе. Чому? Чого? Для чого? Ти не знаєш. Бог кличе тебе. Я і зараз відчуваю, що я мав це покликання і його вибрав. Служачи як монах, священик, єпископ, я намагався цінувати людей, яких мені давав Бог».

За словами владики Венедикта, доки ми прокидаємося і виникають певні проблеми − це означає, що ми живемо. «Ми не можемо оминути проблем. Ми неминуче є частиною проблем. Але питання в тому, чи ми їх використовуємо як нагоду робити щось добре? Чи ми шукаємо того, що Бог нас хоче навчити в цих проблемах? Бог, який є Любов, у кожній ситуації, проблемі і навіть гріху, прагне нас чогось навчити. Тому я дякую Богу за своє життя, єдине і неповторне, через яке Він мене провадить. Не знаю, чому Бог мене сюди повів, але вірю, що Він хоче тут робити щось добре. Я не Спаситель, але прийшов сюди, аби ми робили разом щось добре. Нам не буде легко і просто. Але коли будемо працювати, то Господь нам допоможе», − наголосив владика Венедикт.

Єпископ пригадав, як під час похорону Блаженнішого Любомира багато було сказано доброго про нього: «Мене це трохи боліло. Чому? Я собі думав, що Блаженнішому Любомиру потрібно було померти, аби його цінували. Ми повинні цінувати людей і дивитися, що в них є унікального і неповторного. Україна буде сильною тоді, коли буде сильною діаспора, а діаспора буде сильною тоді, коли буде сильна Україна. Дякую Богу, що в цей період свого життя я тут. Очікую на вашу підтримку і співпрацю. Не біймося проблем! Нехай нам Бог допоможе йти цією дорогою довіри до Господа».

Наприкінці владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, дав кілька порад вірним: «Поважайте владику і любіть. Будуйте тут разом нашу Церкву, дбайте про неї, розбудовуйте її, а між собою живіть дружно, допомагайте одні одним і зростайте в любові. Нехай Бог благословить і владику Венедикта, і всіх вас».