«Господи, будь нашою радістю, особливо тоді, коли по-людськи нам хочеться плакати»,- Глава УГКЦ у 119-й день війни

Відвідуючи частини України, які були під окупацією, Сумщину, Харківщину та Полтавщину, я бачив постраждалих від російських катувань і бомб, дехто з них розказував про свою біду. Ці люди мають якусь незрозумілу радість у своїй душі, яка не може бути викликана земним фактором. Про це зазначив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час щоденного воєнного звернення у 119- й день війни росії проти України.

Предстоятель УГКЦ зауважив, що лінія фронту, яка розтягнулася вже майже на три тисячі кілометрів із півночі на південь, а найважчі бої далі ведуться на Луганщині та на півночі Донецької області. Найімовірніше, припускає він, що ворог там сконцентрував свою силу, яка ламає зуби об мужність захисників України.

Глава Церкви попросив про молитву за Харків і Харківщину, які сьогодні спливають кров’ю від російської агресії.

Цього дня Блаженніший Святослав роздумував над наступним плодом дії благодаті Духа Святого, ще однією ознакою зрілості людини в Христі – радістю.

Він пояснив, що тут йдеться не про розвагу, не про почуття, яке швидко приходять і відходять, а про глибокий духовний стан, змістом якого є присутність найбільшого, найвищого блага – Господа Бога.

Пригадавши, що вчора була мова про любов як плід Духа Святого, Глава Церкви підкреслив, що радість є наслідком єднання людини з Богом, наслідком відчуття присутності того, кого ми прагнемо, любимо (деколи аж сльози навертаються!). Бо Він дає себе пізнати, відчути і пережити.

«Ця радість є звершенням у благодаті Духа Святого чесноти нашої віри. Людина, яка вірить у Бога, відкривається до Нього і отримує “органи чуттів”, якими можна побачити і пережити присутнього в ній Господа Бога», – додав архиєрей.

За його словами, радість як плід Духа Святого тут, на землі, є лише початком. Бо вповні радіти Богом і в Бозі, вповні радіти присутністю Його обличчя, вповні радіти радістю святих у небі, блаженства самого Бога ми будемо лише тоді, коли цілковито з Ним з’єднаємося після завершення земного життя. Але вже тут ми можемо відчувати Його, присутнього у нас і біля нас, коли матимемо сформовані духовні органи чуттів.

Глава Церкви розповів, що нещодавно зустрічав людей, які відчувають таку духовну радість, постраждавши від війни. Ця радість, каже він, проявляється, коли бачимо маму, яка обіймає живого сина, який вернувся з фронту хоча б на кілька хвилин. Вона не знає, плакати їй чи сміятися. Бо той, за кого вона так переживала і молилася, є ось тут, біля неї.

«Ми просимо в тих жорстоких обставинах війни: Боже, Ти наша радість, життя і рай, витай між нами, Христе, витай! Господи, будь Ти нашою єдиною радістю, особливо тоді, коли по-людськи нам хочеться плакати! Будь Ти нашою радістю, коли Україну заливають ріки крові і море сліз. Боже, будь Ти нашою єдиною радістю, коли ми запитуємо себе про зміст нашого життя і страждання під час цієї жорстокої війни! Будь Ти нашою радістю, яку тут, на землі, уже можемо пережити в Тобі і з Тобою. Боже, благослови Україну! Боже, благослови дітей України! Боже, благослови нашу землю Твоєю присутністю. І даруй нам радість у Тобі і з Тобою!» – просить Блаженніший Святослав.