«Хіба Бог не знає?»: Навіщо молитися за мир, за перемогу, за військо

В суботу 3 червня, в першу суботу місяця, у дворику курії Львівської митрополії Римсько-католицької церкви відбулося урочисте богослужіння та молитвою за мир в Україні. Після прочитання богослужбового уривка з Євангелія, отець Григорій Драгус виголосив проповідь відповідаючи на актуальне для багатьох українців питання.

Автор: о.Григорій Драус – настоятель римо-католицької парафії св. Йоана Павла ІІ в м.Львів-Сокільники.

Навіщо молитися за мир, за перемогу, за військо? Хіба Бог не знає, що це нам життєво необхідно, про це треба нагадувати Богові?

Бог хоче дати всім нам дари тільки через нас, через нашу віру і звернення до Бога. Сенс перших субот саме такий: навернення сердець. Бог безмежно любить нас і бажає нам добра, тому Його дари приходять через нашу віру, яка виражається і зміцнюється молитвою.

Віра, виражена в молитві, може зробити надзвичайно багато. Якщо хочеш, щоб Бог робив те, що хочеш, тоді роби те, що Бог хоче від тебе. Віра, виражена в молитві, змінює хід історії.

У Фатімських об’явленнях, в третій таємниці, показаний невблаганний хід історії: безліч мучеників, папа розстріляний … І це все виповнилось, але як? Скільки по всьому світу прийняли заклик до навернення, постійної молитви, вервиці… І це змінило невблаганний хід історії. Як багато може статися через, напевно, молитву. Хіба ви не бачите, що завдяки молитві та великому посвяченню Непорочному Серцю Марії, звершеному 25 березня минулого року, Київ було врятовано.

Виконуй Божу волю і Бог зробить твою. Ці сміливі слова показують, наскільки важливими є навернення та віра, що виникають і виражаються в молитві. Як і у випадку з неминучим, здавалося б, фатальним замахом на папу. Все виконується, але як? Як казав Іван Павло ІІ: «Одна рука пускала кулю, а друга направляла». І навела так, щоб куля потрапила, але в міліметрах від життєво важливих органів, інакше вбила б на місці. Вбивця Алі Агджа, коли прийняв Папу в свої тюремній камері, одразу на початку, запитав: “Як сталося, що ти живий? Я стріляв правильно. Хто така Фатіма?”. Він навіть не зміг правильно назвати Богородицю, промовив лише слово «Фатіма», схоже на ім’я доньки Магомета. Вороги, агресори вже дивуються, що смертоносні ракети не влучають, їх вистрілюють, хоча за правилами військової техніки стріляти не можна. Хіба це не робиться молитвою, постійним читанням псалма 90 «Хто живе в помочі Всевишнього» або вервицею.

Треба діяти так, ніби все залежить тільки від нас, і в той же час вірити так, ніби все залежить тільки від Бога. І тому всі солдати, всі допоміжні служби мають працювати щосили.І ми, волонтери, помічники, опікуни постраждалих та біженців, наполегливо працюємо.І в той же час ми щосили молимося, під час тривоги, бомбардувань будь-яких частин батьківщини. Піднімемо руки вгору, бо це змінює нас самих і весь хід історії. Немає неминучої долі, немає засудження на неминуче нещастя. Все можливо, тільки вір.

Підняті руки Мойсея, підтримані Аароном і Хура, коли він був слабкий, принесли перемогу, бо, як сказано в Біблії: «Коли руки Мойсея були підняті, Ізраїль переміг».

Тут йдеться про щось більше ніж перемога і мир. Йдеться про перемогу любові, духовності та миру сердець. І як це реалізовується? Через віру, яка приходить в молитві.