Історичний Добромильський василіанський монастир св. Онуфрія Великого – місце спокою та молитви

У містечку Добромиль, що на Львівщині на пагорбі Чернечої гори видніється древній василіанський монастир св. Онуфрія Великого. Поблизу монастиря на іншій горі, названій Сліпою, височать руїни древнього замку Гербуртів. Саме Гербурти були фундаторами монастиря 1613 року. За переказами, двоє ченців, о. Атанасій та його товариш Йоіл, потрапили сюди тікаючи від татарської навали. Однак, достеменно невідомо, звідки походили перші ченці, які тут оселилися. За однією з версій вони прийшли зі Львова, за іншою – із Закарпаття. В монастирі було дві дерев’яні церкви: св. Миколая і св. Іллі. Першу зруйнувала негода і монахи її розібрали. Церкву св. Іллі продали одному із сіл в 1772 р. після завершення будівництва мурованої церкви св. Онуфрія, яка стоїть до сьогодні. Пізніше 1784 р. було зведено муровану дзвіницю.

У 1691 р. відбулося церковне поєднання Перемишльської єпархії з Римською Апостольською Столицею, яке дещо піднесло статус Добромильського монастиря. Вже 1693 р. Перемишльський синод перевів Добромильську обитель на новіціатський дім, де початкуючі василіанські ченці відбували визначений час вступної проби (послушництва) перед складенням монаших обітів. 3 1882 р. Добромильський монастир став центром відновлення Василіанського Чину. Саме тут під проводом польських єзуїтів, які перейняли керівництво новіціатом, розпочалась Добромильська реформа, яка допомогла оновитися Василіанському Чинові, що у ХІХ ст. опинився в складному становищі через «йосифінські реформи».

У 1883 р. в стінах Добромильського монастиря розпочав своє монаше життя праведний митрополит Андрей Шептицький. Після закінчення новіціату він до 1889 р. був тут магістром новиків.

У 1902 р. провід Чину, зважаючи на велику вологість мурів монастирської будівлі, переніс новіціят з Добромиля до Крехова. А у 1928 р., після реставрації споруд за ігумена о. Йосафата Лабая, тут примістилися філософські, а згодом вищі гімназійні студії Чину. Влітку 1945 р. останнього Добромильського ігумена о. Макарія Розумійка заарештували та заслали на 10 років до таборів Воркути та Хабаровського краю. Монастир закрито 1946 р, а монахи розійшлися. Деякий час територію монастиря займала прикордонна застава, а згодом – війська НКВС. З 1950 р. в монастирі розмістили психоневрологічний інтернат для жінок. Церкву розділили на два поверхи: на першому був склад, на другому – клуб. Восьмерик і церковну баню знесли, а настінні розписи забілили. Іконостас, вівтарі понищили і тільки незначні їх фрагменти вдалося зберегти вірним.

У вересні 1992 р. монастир повернули законним власникам. На сьогоднішній день у монастирі трудяться 3 ченці – два ієромонахи та один брат. В монастирському храмі ведуться відновлювальні роботи, є келія-музей у якій жив праведний митрополит Андрей Шептицький. У 2000 р. почали реставрувати дзвіницю. 2012 р. з нагоди 130-ліття Добромильської реформи та 400-ліття заснування монастиря св. Онуфрія відвідав та відслужив св. Літургію Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

На сьогодні приміщення обителі потребують реставрації, однак це не заважає численним відвідувачам приходити на благословенне місце, місце молитви. Варто зазначити, що саме ця обитель відіграла значну роль у духовно-релігійному житті краю, а також внесла вагомий вклад у долю всього чернецтва та Української Церкви, зокрема. З Божою допомогою та пожертвами добродіїв є надія відновити монастир та відкрити тут богословську школу, організовувати реколекції, навчання хорового співу, бібліотеку та створити музей Добромильської реформи.

бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ