Канада: масове поховання дітей-індіанців у церковних школах – це фейк. При ексгумації не знайшли решток

Повідомлення про відкриття «масових поховань» дітей із корінних індіанських спільнот на території шкіл, якими управляло духовенство в Канаді, останніми роками стали приводом для збільшення антикатолицьких нападів. Ці закиди лунали з боку лівацьких ЗМІ, хоча від самого початку вони базувались на сумнівних джерелах. Нещодавно було завершено слідство, яке вкотре довело, що масові поховання індіанських дітей у католицьких школах це цілковитий «блеф».

Одне з індіанських племен під назвою «Pine Creek First Nation» цього року провело ексгумацію на території, звідки походили відомості про злочини, які начебто вчинили церковні установи. Молоді представники корінних племен начебто мали бути похованими в підземеллі Храму Матері Божої Семи Скорбот у м. Пайн Крік, штат Манітоба. Така інформація поширилась після того, як під храмом викрито нерівності в структурі землі. Без глибшого дослідження їх визнали анонімним похованням, і вони стали підставою для звинувачення Церкви винною у смерті дітей, пише pch24.pl.

Тим часом ексгумація, яку проводили представники племені, підтвердила вже раніше видимі прогалини у антиклерикальному наративі. У місці, яке мало б бути так званим масовим похованням, не знайдено жодних людських решток. Це вже черговий раз, коли антиклерикальні наклепи в Канаді виявляються лише упередженим нападом. Людських решток дітей не знайдено у жодній зі шкіл, де начебто мали відбуватись поховання.

Представники племен і державної комісії Правди і Примирення анонсують подальші ексгумації в інших підозрюваних місцях поховання. Звинувачення на адресу держави і Церкви з боку лівих активістів та індіанського суспільства зайшли так далеко, що вже не вдасться просто замовчати цю справу.

«Не люблю слова «шахрайство», оскільки воно досить сильне, але в цій справі існує занадто багато наклепів, не підтверджених доказами», – коментує історик Університету Монреалю п. Жак Руйяр. «Люди вірять у речі, які є неправдивими або неправдоподібними, і надалі вірять в них, навіть якщо не виникає жодних доказів»,- додає Том Фланаган, колишній викладач Політичних наук Університету Калгарі.

Відсутність будь-якого підтвердження існування гробів наголошував також Жак К. МакКре, колишній генеральний прокурор штату Манітоба. «Докази не підтверджують загального мракобісного наративу, який представляють світові впродовж кількох років, наративу, перевірені докази якого мізерні, або й взагалі не існують», – йшлось у тогорічній статті на порталі westernstandard.news.

Попри недостатність доказів, інформація про масові поховання спровокувала хвилю публічної істерії. Під її впливом в Канаді відзначили значний зріст кількості нападів на церкви, «жертвам» резиденційних шкіл приносили квіти та встановлювали імпровізовані пам’ятники. Окрім того, зруйнували пам’ятник Егертону Реєрсону, канадійському педагогу, відповідальному за створення системи резиденційних шкіл. Міф про так званий злочин Церкви поширювався у лівацьких ЗМІ.