Кардинал Каффарра: Йде велика битва між Богом і дияволом за шлюб і сім’ю

«Італійський президент Сержіо Маттаралла, підписавши закон про цивільні партнерства, підписав нове визначення шлюбу. Але ця норма закону не змінила реальність. Шлюб – це нерозривний союз чоловіка і жінки, який свою ціллю має з’єднання в любові шлюбних подругів і створення нового життя», – вважає кардинал Карло Каффарра Болонський Архиєпископ-емерит, засновник Папського інституту шлюбу й сім’ї Івана Павла ІІ в розмові з італійським виданням «La Nuova Bussola Quotidiana».

Кардинал Каффарра також зазначив, що голови італійських територіальних комун мають мати право відклику сумління, оскільки, прийнявши участь у створені цивільного партнерства, вони б стали учасниками морально нелегітимного акту.

Одним з головних джерел сучасної кризи сім’ї на Заході Архиєпископ-емерит вважає процес «дебіологізації» людини, коли відкидається істина про те, що людське тіло має своє об’єктивне значення і мову, а кожній окремо взятій людині надається «право вибору». Так у свідомості Заходу розривається зв’язок між життям і мовою.

Кардинал Каффарра також пригадав, що коли у 80-х роках минуло століття він мав розмову із с. Луцією, однією із Фатімських візіонерів, то сестра йому сказала, що страшна боротьба між Богом і дияволом відбуватиметься саме довкола сім’ї і шлюбу. Також вона сказала, що ті що боротимуться за шлюб і сім’ю будуть переслідувані, але вони не мають чого боятися, бо Богородиця уже розчавила голову пекельного змія.

Ми живемо у неймовірній ситуації – вважає емеритований Болонський Архипастир, – ще ніколи шлюб не був позбавлений свого правдивого визначення. У цей спосіб сатана кидає виклик Богові: Ось бачиш, Ти пропонуєш свій акт творіння. Але я зроблю йому альтернативу. І тоді побачимо, що скажуть люди, чиє творіння краще, моє чи Твоє».

Церква бореться за шлюб, бо Сам Господь підніс його до рівня Таїнства. Сам Христос об’єднує шлюбних партнерів. І це не метафора: шлюбний союз людських партнерів знаходиться у Союзі Христа І Його Церкви, але й навпаки, Союз Христа і Церкви проявляє себе в людському шлюбі. Нерозривність шлюбного зв’язку не є моральним питанням – це питання сутнісне. Таїнство настільки преображує чоловіка і жінку, що вони більше не є двоє, але одне, єдине.

У теперішній ситуації, на думку кардинала, Церква має звіщати євангельську істину про шлюб, катехизувати і то не тільки словами. Питання освіти, яка говорить істину про шлюб, зараз стає головним питання християнського світу.

В інтерв’ю кардинал Каффарра також прокоментував своє ставлення до постсинодального повчання «Amoris laetitia», яке викликало в Церкві багато дискусій. У своєму тлумаченні цього документу Болонський кардинал наголошує на чотирьох пунктах. По-перше, нерозривність шлюбу – це онтологічне, сутнісне питання, а не питання моральне. На думку кардинала, ця онтологічна сутність шлюбу була, на превеликий жаль, незрозумілою для частини синодальних отців.

По-друге, шлюбна вірність – це реальність, а не ідеал, який щойно потрібно осягнути. Сила бути вірним у шлюбі дається самим Таїнством Подружжя. Уявіть собі – каже кардинал – що чоловік каже своїй дружині: «Бути вірним тобі – це ідеал, який я, поки що, не можу осягнути». На думку кардинала Каффарри в «Amoris laetitia» занадто часто вжито слово ідеал.

Третім пунктом кардинал назвав той факт, що шлюб – це не приватна річ шлюбних подругів, а суспільне добро Церкви і самого суспільства.

І по-четверте, на думку Архиєпсикопа-емерита 8 глава «Amoris laetitia» об’єктивно є неясною. І дискусії між єпископатом стосовно саме цієї глави доводять це. Оскільки йдеться про неясний виклад речей пов’язаних із вірою, то у такому випадку, вважає кардинал Каффара, мусимо брати за основу інші тексти Вчительського Уряду Церкви, дотримуючись основного принципу: Вчительський Уряд не може сам себе заперечувати.

«Amoris laetitia» не дає можливості говорити про відкриття доступу до Таїнств особам, які розвалили свою сім’ю, свій шлюб, а потім вдруге цивільно «вінчались» – переконаний кардинал Каффаррра, – як би Папа хотів внести зміни в Вчення Церкви, то він був це зобов’язаний зробити у відвертій та цілком ясній формі. Але цього не зроблено. Маємо просто доволі сумнівну і неясну зноску. Тому, вважає кардинал, тут необхідно застосовувати принцип, який завжди використовувався Церквою: неясні, непевні заяви Учительського Уряду Церкви потрібно тлумачити у тяглості з попередніми ясними і цілком зрозумілими заявами Учительського Уряду Церкви.