Кардинал Роберт Сара: Ми не можемо залишити Божий народ без певного шляху

«Папа Бенедикт XIV постійно наголошував на проблемі диктатури релятивізму. Сьогодні – все можливе: не маємо більше коріння, все є нестабільним. Але ми маємо стабільну доктрину, маємо Об’явлення. Обов’язком єпископів є спрямовувати Божий народ до коріння речей – до Об’явлення. Не можемо залишити Божий народ без певного шляху, без скали, на яку він може опертися.» – відзначає кардинал Роберт Сара, Префект Конгрегації у справах Богослужінь і дисципліни Таїнств, у розмові італійському щоденному виданню «l’Occidentale».

«В парафії тією скелею має бути парох, в єпархії – єпископ, а в Вселенській Церкві – Папа. Наше ж завдання допомогти Святішому Отцю переконати людей, що стабільність таки існує, існує впевнений шлях: Шлях – Ісус Христос. І руйнівним є залишати цей Шлях.» – коментує кардинал Сара роль куріальних кардиналів.

Торкаючись стосунків політики і релігії, кардинал Сара нагадав, що не можна змішувати ці дві речі, але в той же ж час, людина є цільною і не може бути однією особою в церкві, а іншою в світі. Застосувавши такий принцип ми би породили повну шизофренію – поведінку в церкві християнську, а поза церквою – поганську.

Правдиве християнство, наголосив кардинал, діяльне любов’ю і проявляє себе через конкретну діяльність. Тому, християнин мусить бути вірним Христу в щоденному житті, в економіці, в політиці, в мистецтві, культурі, сімейному житті. Не можемо сказати «я – християнин», а потім жити з жінкою без шлюбу. Не можливо сказати «я –католик», а потім не брати участь у Службі Божій. Християнська ідентичність має проявлятися у щоденному житті, а тим самим і в суспільстві, адже кожен з нас є членом суспільства. Зазначив кардинал Сара.

Префект конгрегації у справах Богослужінь також зазначив помилковість так званої теології визволення, яка звела християнство виключно на «горизонтальний» рівень – на гуманітарну, соціальну та політичну діяльність. Теологія визволення, на думку кардинала, прагне бути виключно «теологією дії», без євангельського натхнення. І сьогодні, – зазначив кардинал Сара, – ми знову перебуваємо у небезпеці бачити християнство такою собі службою соціальної допомоги. Зараз дуже наголошується на потребах біженців – щоб їх нагодувати, дати їм роботу, помешкання. Але вони мають набагато більшу і вищу потребу – потребу Бога. Чи ми маємо це на увазі? Чи може наш підхід є виключно «горизонтальним»? – запитує ватиканський кардинал.

Теологія визволення знов прагне увійти в Церкву, але на цей раз у Її діяльність. Не хочу сказати, – зазначив кардинал Сара, – що бідним не потрібна наша матеріальна допомога, але найбільшою несправедливістю би було дати потребуючим виключно їжу. Їм потрібне Євангеліє. Їм потрібен Бог. Про це говорить і Папа Франциск.

Говорячи про «збіднення» зовнішнього вигляду церков і Богослужінь, кардинал Сара зазначив, що зараз церкву більше оголюється, як зодягається через те, що ми, як цивілізація втратили відчуття величі, достоїнства і маєстатичності Бога. При цьому кардинал іронічно зауважив, що для сучасного світу Бог став нічим, і оскільки Він, для світу тепер ніщо, то потрібно і Його дім зробити убогим. І ця «вбогість» є знаком десакралізації, презирства до Бога. Саме тому, наголосив кардинал Сара, Папа Бенедикт XIV так дбав про Літургію. Починаючи від краси священичої одежі і завершуючи красою вівтарів і цілої церковної будівлі. Краса Божого дому – це знак релігійності, сакральності. Уявімо собі наскільки гарним і розкішним був Храм у Єрусалимі, хоче в цей час люди були дуже бідними. Зазначив кардинал. Люди прагнули дати Богові все, бо ніколи ніщо не може бути задорогим для Бога.

Говорячи про свободу, кардинал наголосив, що правдива свобода є в істині. А свобода, яка дає мені можливість робити все, що мені заманеться, не є свободою. Це – рабство. Правдива свобода спонукає нас шукати істинне, гарне, праведне. Бути вільним, мати свободу є можливе тільки в Христі. Він єдиний може нам дати правдиву свободу. Зазначає кардинал Сара.

Відповідаючи на питання, як в Африці ставлять до «прав» ЛГБТ осіб, кардинал зауважив, що Африка буде до останнього боротися проти спроб накинути ї розуміння, що збочення – гомосексуалізм – це норма. Те тільки африканські християни, а навіть і погани не можуть прийняти гендеризм, як норму.

Так звані одностатеві «шлюби» – це чистий егоїзм. Любов, яка нічого не народжує, насправді здатні тільки знищувати, знищувати правдиву радість, правдиву гармонію. Чоловік не може сповнити чоловіка, ані жінка не може сповнити жінку – це неможливо. Це – природа.