Кардинал Стефан Вишинський буде блаженним?

“Positio super virtutibus”, тобто документацію про героїчність чеснот кардинала Стефана Вишинського наступного тижня кардинал Казімєж Нич подасть у Ватикані. “Це фундамент, необхідний для беатифікації”, – сказав КАІ о. Габріель Бартошевський OFMCap, віце-постулатор у процесі беатифікації Примаса тисячоліття.

Зміст цієї документації засекречений, але відомо, що вона складається з трьох томів. Вони включають, між іншим, документацію з допитів свідків – мирян і священнослужителів, які представляють різноманітні прошарки: лікарів, діячів культури, ієрархів Церкви і простих людей. Документація також містить теологічну оцінку писемної спадщини кардинала Вишинського.

Документація, яку митрополит варшавський подасть в Конгрегацію у справах канонізації, буде основою для обговорення богословів і повинна служити підготовці так званого Указу про героїчність чеснот Слуги Божого.

Нетиповість процесу беатифікації кардинала Вишинського полягає у величі людини, її досягнень і великої діяльності, яку він вів, – сказав раніше КАІ о. Бартошевський. Сама писемна і проповідницька спадщина є об’ємним матеріалом, адже потрібно враховувати, що кардинал був на дві митрополії, а, насамперед, як Примас мав спеціальні повноваження від Апостольської Столиці.

“Це поєднувалось з прийняттям низки відповідальних рішень, особливо, якщо мова йде про західні землі, тому що практично він був ординарієм для єпархій на тих теренах”, – пояснив віце-постулатор.

Стефан Вишинський народився 3 серпня 1901 року у місті Зузеля, над Бугом (Польща). Після закінчення гімназії у Варшаві, а пізніше у Ломжі вступив у Духовну семінарію у Влоцлавку, де 3 серпня 1924 року був рукоположений у священики.

Після чотирьох років навчання у Люблінському католицькому університеті на факультеті Канонічного права і соціальних наук отримав ступінь доктора.

Під час Другої світової війни як відомий професор він був оголошений в розшук німцями. Він ховався в тому числі у Врочішеві і у заснованому матір’ю Єлизаветою Чацькою закладі для незрячих в Лясках, під Варшавою.

У період Варшавського повстання о. Вишинський виконував обов’язки капелана групи “Кампінос” АК.

У 1946 року Папа Пій XII призначив о. Вишинського єпископом, ординарієм Люблінським. 22 жовтня 1948 року він був призначений архієпископом Гнєзно і Варшави, а також Примасом Польщі.

В умовах все більш зростаючої конфронтації з комуністичним режимом Примас Вишинський прийняв рішення про укладення Угоди, яка була підписана 14 лютого 1950 року представниками Єпископату і державної влади.

12 січня 1953 року архієпископ Вишинський став кардиналом. Вісім місяців потому – 25 вересня 1953 року був заарештований і інтернований.

В останньому місці інтернування написав текст відновлених Обітниць народу, які прозвучали потім на Ясній Ґурі 26 серпня 1956 року. 26 жовтня 1956 року Примас повернувся у Варшаву з інтернування. У 1957-1965 роках вів Велику новенну перед ювілеєм Тисячоліття Хрещення Польщі.

У шістдесяті роки брав активну участь у роботі ІІ Ватиканського собору.

У період ранньої “Солідарності” залишався центром рівноваги і громадського спокою.

Помер 28 травня 1981 року у свято Вознесіння Господнього. На похорони кардинала, які відбулися у Варшаві 31 травня, прийшли десятки тисяч людей.

Беатифікаційний процес кардинала Вишинського на етапі дієцезії розпочався 20 травня 1983 року, а завершився 6 лютого 2001 року. Матеріали, зібрані в ході процесу – в цілому 37 томів – разом із вкладеннями (книгами, статтями авторства кандидата на вівтар) були передані у ватиканську Конгрегацію у справах канонізації.

28 травня 2013 року під час урочистостей в базиліці Святого Йоана Хрестителя у Щеціні закрили дієцезіальний процес у зв’язку з можливим зціленням молодої людини за заступництвом Слуги Божого, кардинала Стефана Вишинського. Документація потрапила у Ватикан, де буде розглянута в рамках триваючого процесу беатифікації.

Справа стосується 42-річної жінки, яка у віці 19 років захворіла на рак щитовидної залози. 17 лютого 1988 року у Щецині їй зробили операцію з видалення новоутворення і уражених метастазами лімфатичних вузлів. Після первісного покращення стан здоров’я пацієнтки погіршився. Під час перебування в Інституті онкології в Глівіцах у січні і березні 1989 року жінку лікували радіоактивним йодом. Але згодом у горлі виявили пухлину розміром 5 см, яка душила пацієнтку і загрожувала її життю.

14 березня 1989 року після інтенсивних молитв за заступництвом Примаса тисячоліття, було виявлено прорив. Подальші дослідження, проведені у Глівіцькому інституті онкології, підтверджували гарний стан жінки. Протягом 23 років у неї не було ремісії раку, і вона є абсолютно здоровою.