Католицькі єрархи Святої Землі закликають відмовитися від мови помсти

“Насильство породжує насильство”, ізраїльтяни і палестинці повинні визнати один в одному братів, “необхідні радикальні зміни” – ось ключові фрази із заяви Комісії Справедливість і Мир Асамблеї католицьких ординаріїв Святої Землі. Заява була оприлюднена 9 липня у зв’язку з трагічними подіями останніх днів.

Католицькі єрархи висловлюють співчуття сім’ям трьох ізраїльських підлітків, жертв викрадення і вбивства, та палестинського юнака, спаленого живцем. Ординарії Святої Землі зауважують, що подробиці життя і смерті цих юнаків відомі, але “безліч інших є чистою статистикою, безіменною і безликою”. Єрархи висловлюють надію, що насильство буде припинено, і констатують, що люди продовжують вдаватися до мови колективних покарань і відплати, закриваючи шлях будь-яким альтернативним рішенням. Вони також заявляють, що багато політиків “підливають олії до вогню своїми словами і жестами, підживлюючи конфлікт” замість того, щоб вступити в діалог.

У документі наголошується, що на вулицях Ізраїлю панує “мова насильства”, “підтримувана вчинками та словами керівництва, яке продовжує проводити дискримінацію, що просуває виняткові права однієї групи”. Точно так само на дорогах Палестини така ж “мова насильства” підтримується “тими, хто не покладається на вірне вирішення конфлікту за допомогою переговорів”. “Насильство у відповідь на насильство породжує лише чергове насильство”, – підводять підсумок ординарії Святої Землі.

Згадуючи молитву за мир на Святій Землі, яку Папа Франциск організував у Ватикані 8 червня, закликаючи до діалогу, єрархи стверджують, що не можна з “викрадення і холоднокровного вбивства трьох ізраїльських юнаків і звірячої помсти по відношенню до палестинського юнака” робити засіб для виправдання “колективного покарання”. Замість ворогів, яких треба ненавидіти і знищувати, католицькі прелати закликають “визнати один в одному братів і сестер”.

“Ізраїльтяни і палестинці покликані звільнитися від негативних почуттів взаємної недовіри і ненависті”, і для цього майбутні покоління слід виховувати в “іншому дусі”, формуючи також лідерів, “здатних діяти в ім’я миру і справедливості”. Необхідні люди, які вміють “приймати складні рішення”, “готові пожертвувати своєю політичною кар’єрою заради блага і тривалого миру”, лідери-миротворці, здатні знайти альтернативу насильству.

Католицькі єрархи звертаються також до релігійних діячів, закликаючи їх до “пророчої мови”, яка виходить за межі ненависті і насильства, до мови, “що відмовляється наділяти яке б то не було дитя Боже статусом ворога, мови, що дає можливість бачити в кожному брата або сестру”, до мови “відповідальної”, засобу, щоб “перетворити світ з похмурої пустелі смерті в сад, де цвіте життя”.