Кожен з нас покликаний стати знаком Христової присутності у світі. На загальній аудієнції з Папою Франциском 29 жовтня 2014

Про Церкву, як про духовну і видиму дійсність, навчав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 29 жовтня 2014 року. «Коли говоримо про Церкву, то думка відразу лине до наших громад, парафій, дієцезій, будівель, в яких ми звикли збиратися, і, очевидно, до структур і постатей, які нею керують», – зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що варто замислитися, як це пов’язується з «духовною природою» Церкви, про яку йшла мова попередньої аудієнції, тобто з тим, що вона є «Христовим тілом, збудованим у Святому Дусі».

Насамперед, як зауважив Наступник святого Петра, говорячи про видиму дійсність Церкви ми не повинні думати лише про Папу, єпископів, священиків і богопосвячених осіб, тому що вона складається з багатьох «охрищених, які у світі вірять, надіються і люблять». Іноді чуємо фразу: «Церква робить те чи інше», – або ж: «Не чинить ось того», – а коли запитати того, хто це говорить, що таке Церква, то відразу говоритиме про ієрархію чи духовенство. Таким Святіший Отець пригадує, що «всі ми охрищені є Церквою, Ісусовою Церквою».

З цього також випливає, що й видима дійсність Церкви є чимось таким, чого неможливо до кінця зміряти, оцінити і пізнати. Адже неможливо порахувати усе добро, яке Христос дає нам і через нас – світові. Виходить, що й видима дійсність є чимось таємничим, адже також походить від Бога. «Тому, щоб зрозуміти у Церкві зв’язок між її видимою та духовною дійсністю, не існує іншого шляху, як споглядати Христа, тіло Якого Церква становить, і Ким вона безперервно породжується у безмежному акті любові», – зазначив Папа.

У Христі, через таїнство воплочення, можемо розпізнати дві природи – людську і божественну, які невіддільно поєднані в одній особі. По-аналогії це можемо застосувати і до Церкви. «Як у Христі людська природа повністю співдіє з божественною та віддається їй на служіння з метою здійснення спасіння, так само відбувається у Церкві з її видимою дійсністю щодо духовної», – пояснив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що також і Церква є таїнством, у якому «те, чого не бачимо, є важливішим, від того, що бачимо, а розгледіти його можна лише очима віри».

Але тоді виникає наступне запитання: «Яким чином видима дійсність Церкви віддається на служіння духовній?». За словами Святішого Отця, щоб дати на нього відповідь, слід поглянути на Ісуса, Який є образом Церкви і прикладом для кожного з нас. Святий євангелист Лука розповідає, що коли Ісус прибув на Свою батьківщину та увійшов до синагоги, Йому випало прокоментувати уривок з пророцтва Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий». Спаситель пов’язав здійснення цього пророцтва зі Своїм приходом у світ.

Подібно, «як Христос користувався Своєю людською природою, щоб звіщати і здійснювати Божий задум спасіння», також і Церква «через свою видиму дійсність – Святі Тайни та свідчення усіх нас християн, покликана щодня наближатися до людини, починаючи від бідного, страждаючого, відкиненого, щоб і надалі всі могли відчути на собі співчутливий і милосердний Ісусів погляд».

У цьому контексті Папа зауважив, що ми, як Церква, часто зазнаємо наслідків наших людських обмежень, адже ніхто не може сказати, що не є грішником. А факт усвідомлення того, що іноді даємо поганий приклад, викликає глибоке відчуття жалю. Тому слід просити «дару віри, щоб зрозуміти, як саме, не зважаючи на нашу незначність й убогість, Господь дійсно вчинив нас засобом благодаті та видимим знаком Його любові до людства», – підсумував Святіший Отець.