Кожного Різдва євангельські протестанти стають католиками. Чому?

Деяких протестантів цей текст не стосуватиметься, оскільки вони розділяють з католиками ці практики впродовж усього року. Однак для інших протестантів, переважно євангельських та фундаменталістів, котрі зазвичай дуже критикують католиків за ці побожні практики, ми пропонуємо кілька думок для роздумів…

Ось чотири способи, в які вони дивним чином «стають католиками» кожного Різдва:

1. Вони встановлюють «вирізьблені зображення» Ісуса, Марії та інших святих у своїх церквах та домах

Хіба ж ці релігійні зображення не затьмарюють Ісуса? Хіба ж це не заохочення до ідолопоклонства? І, до речі, хіба вони не знають, що Ісус більше не є дитятком в яслах? Він воскрес і вознісся на Небеса!

2. Вони співають пісні про Марію та святих

Окрім традиційних різдвяних гімнів, впродовж останніх років однією із найпопулярніших різдвяних пісень є «Mary, Did You Know?» (Маріє, чи ти знала?). Її авторами є євангельські протестанти, а сама пісня представляє погляд на різдвяну історію очима Марії.

Але чого ж вони зосереджуються на Марії? Чи вона тоді не відволікає від Ісуса? Бо ж слід зосереджуватись лише на Ісусові, чи не так?

3. Вони співають латинською

“Gloooooooooooooooria in excelsis Deo!”

Це що таке? Та не може бути. Може! Це – латинська. І вона всередині улюбленого усіма ними приспіву до різдвяної колядки «Angels We Have Heard on High».

Хіба ж євангельські протестанти не знають, що більше ніхто не розмовляє латинською, і що використовувати її в церкві – це ознака мертвої релігії? Та будьте сучаснішими! Не важливо, що цей гімн красивий і всі знають, про що в ньому йдеться – викиньте цей рядок!

4. Вони святкують Різдво – небіблійну людську традицію, яку започаткувала Католицька Церква

В жодному місці Біблії не йдеться про те, що християни повинні святкувати цей особливий день – народження Ісуса, а тим більше 25 грудня. Це лише людська традиція, яку Католицька Церква започаткувала в 4 столітті (до речі, в основному через це, багато протестантів не святкували Різдво до 19-го чи 20-го століття).

Відповідь

Дійсно, деякі протестанти не святкували Різдво до 19 чи 20-го століття саме з цих причин.

Однак сьогодні для них існують прості відповіді на усі ці заперечення.

Релігійні зображення не призначені для того, щоб їм поклонятись як ідолам, а вони просто мають нагадувати про важливих людей і подій в історії спасіння. Те саме стосується пісень. Навіть якщо вони зосереджуються на Марії чи інших персонажах, вони все-одно в своїй суті є про Ісуса, і вся слава – Богу. І що не так з латинською? Усі знають, що саме вони говорять. Зрештою, сам факт того, що Різдво, як свято, є позабіблійною людською традицією, – це нормально, оскільки він не суперечить нічому у Біблії.

Усі ці відповіді хороші і правильні.

І вони є власне тим, що відповідають католики тоді, коли протестанти докоряють їм впродовж решти року, коли не святкують Різдво.

Звичайно, що є інші важливі католицькі практики, які протестанти не використовують навіть під час Різдва (наприклад, просити святих про заступництво). Але суть в тому, що існує багато елементів католицької побожності, які протестанти критикують, як явно помилкові, в незвичному і чужому для них католицькому контексті, однак радісно (і правильно!) приймають, коли дивляться на них у знайомому євангельському контексті.

Тож, можливо, ми не настільки далекі одні від одних, як здається?

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами ChurchPop