Мала Антоніетта Мао невдовзі буде винесене до слави вівтарів

Семилітня італійка Антоніетта Мео, яку пестливо називають Ненноліною, невдовзі буде наймолодшою блаженною в історії Церкви. Її зараховують до числа найбільших містиків. Процес її беатифікації тривав тридцять років, а був розпочатий у 1942 р., п’ять років після її смерті. Однак, в ті часи Церква не допускала беатифікації дітей, котрі не померли мученицькою смертю. Ситуація, проте, змінилася у 1981 р., коли Конгрегація Канонізаційних Справ скасувала цю заборону. Ненноліна була життєрадісною, жвавою дитиною.

Її батькищодня брали участь в Євхаристії. Перші слова, які навчилася писати дівчинка, були імена: Ісус і Марія. Дівчинка росла здоровою, ніщо не провіщало трагедії. Одного дня вона розбила в садку коліно до каменю. Біль був дуже сильний і пронизливий. Розпочалося мандрування по лікарнях. Дитину неодноразово оперували. Лікарський консиліум встановив, що страждання було спричинене не лише забоєм. Ненноліна була хвора на рак. Діагноз – остеогенна саркома – означав одне: ампутацію лівої ноги. Коли вся сім’я була в розпачі, вона зберігала духовний мир. „Я віддала ногу Ісусові”, – говорила дівчинка. Завдяки старанному веденню записів її мамою, ми сьогодні знаємо детальний перебіг наступних процедур та змагань дівчинки не лише з недугою, але й зі спокусами розпачі та страху. Незадовго до смерті, після чергової операції, лежачи в бинтах, Ненноліна продиктувала останній лист до Ісуса: „Коханий Ісусе Розп’ятий, дуже Тебе кохаю і дуже люблю Тебе. Хочу залишитися з Тобою на Кальварії і з радістю страждаю, бо знаю, що перебуваю на Кальварії. Коханий Ісусе, дякую Тобі, що послав цію хворобу, бо вона є засобом, через який я можу осягнути рай». Для Бога, Якого було розіп’ято після нелюдських страждань і Якому кричали: „ЗІЙДИ З ХРЕСТА!” (Мт 27,40) – це визнання малої дівчинки має бути незвичайним подарунком, який можуть жертвувати Йому лише святі. Ненноліна залишилася на своїй Кальварії до кінця.

о. Маріуш Росік

Джерело: http://diocese-lviv.org