Мати Тереза Калькуттська і Папи Римські

У житті і в справах Матері Терези Калькуттської першорядне значення – часто навіть вирішальне – мали кілька Римських Пап, від Пія XII до Франциска. Розмірковуючи над життям цієї великої монахині, ми розуміємо, що Святий Дух діяв через неї і через Пап: вони служили на благо Церкви, бідних і знедолених світу цього. Зустрічаючись з нею, єпископи Риму часом міняли свою думку, як це було у випадку з Папою Пієм XII.

Pastor Angelicus був твердо переконаний, що немає жодної потреби збільшувати кількість жіночих або чоловічих монаших згромаджень, а замість цього краще дати простір духу Ісуса Христа і служінню Євангелію. У листі Пію XII Мати Тереза пише: «Бог покликав мене залишити все, щоб присвятити себе тільки Йому через служіння бідним і нелюбленим». 12 серпня 1948 року Папа Римський дав їй офіційний дозвіл покинути спільноту Лоретанських Сестер, залишаючись під юрисдикцією Архиєпископа Калькутти. Два роки по тому, 1950 року, він дозволив їй заснувати нову монашу спільноту Місіонерів Милосердя. Так почалася велика Божа справа через Матір Терезу, спочатку в Калькутті, в Індії, а потім по всьому світу.

Харизма святої Терези Калькуттської вразила також серце Івана XXIII. Автор статті – біограф Матері Терези Калькуттської, албанський католицький священик Луш Джерджі пише:
«В одному зі своїх інтерв’ю, яке дав мені 2008 року секретар Папи Ронкаллі монс. Лоріс Франческо Каповілла, якого 2014 року Святіший Отець Франциск поставив кардиналом, сказав: «Папа Іван XXIII часто говорив про цю велику і дивовижну жінку – Матір Терезу – в бесідах зі мною, з ватиканським держсекретарем кардиналом Тардіні, а також з іншими людьми. Її силою були простота і любов. Прекрасно, що ваша маленька країна могла мати таку велику Матір»».

Великий імпульс монашій спільноті Матері Терези надав Папа Павло VI. Перша зустріч з ним відбулася під час історичного візиту Єпископа Риму в Індію 1964 року, в зв’язку з проведенням євхаристійного конгресу в Бомбеї. З цієї нагоди Папа Римський побажав подарувати монахиням «Cadillac», автомобіль, яким він подорожував під час своїх офіційних візитів, щоб – як сказав при цьому сам Папа – «допомогти спільноті на благо бідних».

Мати Тереза відразу ж виставила цей розкішний автомобіль як приз в лотереї і отримала за нього значну суму грошей для допомоги найбільш нужденним. Цей факт мав міжнародний резонанс. Наступного року, 10 лютого 1965 року, підписавши документ «Decretum Laudis», Папа Павло VI визнав Місіонерок Милосердя конгрегацією Папського права. Це дозволило монахиням відкрити свої місіонерські центри в Індії і по всьому світу. Три роки по тому Папа Монтіні запросив Матір Терезу відкрити перший будинок Місіонерок Милосердя в Римі, це було 22 серпня 1968 року. Менш ніж за рік, 29 березня 1969 року, він схвалив основи спільноти добровільних помічників, так званих «співробітників Матері Терези». Шостого січня 1971 року Папа Павло VI вручив монахині престижну премію миру імені Івана XXIII.

Однак головним Божим дуетом на шляхах миру став той, що становили святі Іван Павло II і Мати Тереза. У 1980 році цей Папа вручив Терезі Калькуттській ключ від будинку-притулку для догляду за покинутими дітьми і матерями. Потім він подарував конгрегації обитель «Дар Марії», розташовану на території Ватикану, щоб вона могла поселяти там римських безхатченків і допомагати їм.

Серед албанських католиків досі звучать слова святого Івана Павла II під час його пастирського візиту в Албанію:
«Улюблені, я не можу не вітати одну дуже скромну людину, яка перебуває серед нас. Це Мати Тереза Калькуттська. Ви все знаєте, звідки вона родом, де її батьківщина: її вітчизна є тут. В особі Матері Терези Албанії була назавжди віддана честь. Сьогодні я дякую вам від імені всієї Католицької Церкви, я дякую вам, дорогі албанці, за дочку цієї землі, вашого народу».

Коли 5 вересня 1997 року Мати Тереза залишила цей світ, Іван Павло II назвав її «доброю самарянкою» і, згадуючи їхні зустрічі, відгукнувся про Матір Терезу як про «жінку невисокого зросту, сповнену життя, повністю занурену в служіння найбіднішим, огорнену силою Христа». Як виняток Папа Войтила видав надзвичайний указ, в якому дозволив почати процес зарахування до лику блаженних всього лише за п’ять років після смерті цієї незвичайної монахині. Ця смиренна жінка боролася з людською байдужістю до злиднів і самотності інших людей знаряддям Божої любові.

Згодом Іван Павло II спеціально призначить день беатифікації Матері Терези Калькуттської на 19 жовтня 2003 року, коли в Церкві відзначався Всесвітній день місій. Папа Войтила нагадував про те, що життя Блаженної Матері Терези було пронизане любов’ю так само, як і її «сміливе звіщення Христового Євангелія».

Папа-емерит Бенедикт XVI вважає Мати Терезу яскравим прикладом молитви як невичерпного джерела любові до ближнього. В енцикліці «Deus Caritas Est» Папа Ратцінгер пише:
«Молитва, як джерело, з якого ми знову і знову черпаємо силу Христа, є абсолютно конкретною нагальною потребою в боротьбі зі злиднями. Хто молиться, той не витрачає даремно свого часу, навіть якщо здається, що ситуація критична і вимагає тільки дій. Побожність робить слабкішою боротьбу з бідністю або навіть з горем ближнього. Блаженна Тереза Калькуттська є вельми красномовним прикладом того, як час, присвячений Богові в молитві, не тільки не завдає шкоди ефективності та дієвості любові до ближнього, але є її невичерпним джерелом. У своєму листі на Великий Піст 1996 року блаженна монахиня писала своїм співробітникам-мирянам: «Ми потребуємо цього глибокого зв’язку з Богом в нашому повсякденному житті. Але як нам цього досягти? – Через молитву»».

Крім того, що Мати Тереза була прикладом активної молитви, Папа Ратцінгер називав її також чудовим прикладом євангельської радості. 16 грудня 2008 року, третьої неділі Адвенту, Бенедикт XVI наголосив:
«Християнська радість виходить з упевненості, що Бог близький до нас, до кожного з нас. Він зі мною, з нами, в радості і в горі, в хворобі і в здоров’ї як наш найвірніший Друг. Блаженну Матір Терезу можна з повним правом назвати незабутнім свідком євангельської радості в наш час. Вона дарувала всім усмішку Бога».

Ніколи не забуваючи про те, що життя є даром і служінням, Мати Тереза присвятила все своє життя іншим людям. Коли 4 січня 2008 року Бенедикт XVI відвідав ватиканську обитель Місіонерів Милосердя «Будинок Марії», він підтвердив свою підтримку місії цієї конгрегації на користь бідних і бездомних. З цього приводу Папа Ратцінгер сказав:
«Саме на Різдво ми щоразу допомагаємо Ісусові любити інших через нас. Упродовж багатьох років служіння префектом Конгрегації доктрини віри я провів чимало годин поруч з цією гідною установою. Її відкрили з волі мого попередника, Слуги Божого Івана Павла II, який довірив його блаженній Матері Терезі Калькуттській. Цей будинок має прекрасну назву «Дар Марії» і на початку року він закликає всіх нас дарувати своє життя іншим без будь-якої втоми».

Папа Франциск і свята Мати Тереза є дві духовно «споріднені душі»: їхня життєва спрямованість і євангельські справи засновані на простоті, смиренні, бідності, але перш за все на вірі й любові.

У своїй енцикліці «Lumen Fidei» Папа Франциск пише: «Світло віри не дозволяє нам забувати про страждання світу. Для багатьох віруючих людей стражденні стали посередниками світла! Для святого Франциска Асизького – прокажений, для блаженної Матері Терези Калькуттської – її бідні. Вони зрозуміли укладену в стражденних таємницю. Наближаючись до них, вони, безумовно, не врятували їх від всіх страждань і не змогли пояснити всі прояви зла. Віра – не той світ, який розсіює всю темряву, а світильник, що направляє в ночі наші кроки, і його досить для шляху».

Називаючи Матір Терезу Калькуттську «іконою Божого милосердя», Папа Франциск вирішив приєднати цю велику монахиню до лику святих.

Біограф Матері Терези Калькуттської,
албанський католицький священик Луш Джерджі