“Милосердя – це не “добродушність”, готова до будь-якого компромісу”, – Ангел Господній, повний текст

Ангел Господній 15 вересня, повний текст

Дорогі брати і сестри , доброго дня!

У сьогоднішній літургії читається глава 15 Євангелія від Луки, яка містить три притчі про милосердя: притча про загублену вівцю, притча про загублену драхму, і – найдовша з притч, типова для св.Луки – притча про батька і двох синів, про “блудного” сина і сина, що вважав себе праведним, святим. Всі три ці притчі говорять про радість Бога: у чому ж вона полягає, ця радість Бога? У прощенні: радість Бога полягає в прощенні! Це радість пастиря, який повернув свою вівцю; радість жінки, що знайшла загублену монету; це радість батька, який приймає в будинку сина, котрого вважали втраченим, – він був як мертвий, і повернувся до життя. У цьому укладено все Євангеліє, все християнство! Але – увага – це не просто почуття, і не “добродушність”, готова до будь-якого компромісу! Навпаки, милосердя – це справжня сила, здатна врятувати людину і світ від такої форми духовної онкології, як гріх, моральне зло. Тільки любов заповнює порожнечі, негативні прірви, які зло розверзає в серцях людей і в історії.

Ісус втілює в Собі милосердя, втілює любов: Він є Богом, що став людиною. Кожен з нас є тією загубленою вівцею, тієї загубилася монетою; кожен з нас є тим сином, що витратив свою свободу, слідуючи за хибними ідолами, примарним щастям, і втратив все. Але Бог не забуває про нас, Отець нас ніколи не покидає. Але Він терплячий Отець: Він завжди нас чекає! Він поважає нашу свободу, але залишається завжди вірним. І коли ми повертаємося до Нього, Він приймає нас, як дітей, у Своєму домі, бо не припиняє ніколи, навіть на мить, чекати нас з любов’ю. І серце Його радіє кожним сином, який повернувся. Господь радіє, бо Він – втілена радість! Він радіє, коли один з нас, грішників, приходить до Нього і просить пробачити.

І в чому ж тут небезпека? Небезпека полягає у тому, що ми уявляємо себе праведними і судимо інших. Ми судимо навіть Бога, тому що вважаємо, що Він повинен карати грішників, засуджувати їх на смерть, а не прощати. Тому ми дуже ризикуємо залишитися за стінами дому Отця! Як старший брат з притчі, який замість того, щоб радіти поверненню брата, злиться на батька за те, що той його прийняв і влаштував свято. Якщо в нашому серці немає милосердя, радості прощення, то ми не перебуваємо в спілкуванні з Богом, навіть якщо дотримуємося всіх заповідей, тому що спасає любов, а не лише виконання заповідей. Саме любов до Бога і до ближніх доводить до досконалості виконання всіх заповідей. І це є Божа любов, Його радість: прощати. Він чекає нас завжди. Може у когось на душі лежить камінь: я зробив це, я зробив те … Він чекає на тебе! Він – Отець: Він завжди тебе чекає!

Якщо ми живемо за законом “око за око, зуб за зуб”, нам не вийти із спіралі зла. Лукавий хитрий, і він намагається вселити нам, що ми, з нашою людською справедливістю можемо спастися і спасти світ. Насправді ж тільки Божа справедливість може спасти нас! І справедливість Божа явила себе на Хресті: Хрест є судом Божий над нами і над цим світом. Але як нас судить Бог? Віддаючи Своє життя за нас! Ось вищий акт справедливості, який скоїв одного разу і назавжди Цар світу, і цей вищий акт справедливості є також милосердям. Ісус закликає нас всіх слідувати цим шляхом: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» ( Лк. 6,36).

Я прошу вас всіх зараз: мовчки кожен з нас нехай подумає про когось, з ким у нас погані відносини, на кого ми злилися, кого ми не любимо. Подумаємо про цю людину і мовчки, прямо зараз, помолимось за неї, і будемо до неї милосердними.

Попросимо ж тепер про заступництва Марії , Матері Misericordiae , Матері Милосердя.

Джерело: http://popefrancis.org.ua