Митрополит Ігор освятив катехитичну школу

У неділю, 6 листопада 2016 року, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, освятив катехитичну школу при парафії Пресвятої Євхаристії (м. Львів, Рясне-2).

Митрополит звершив Архиєрейську Божественну Літургію і звернувся до вірян із проповіддю, у якій на прикладі євангельського уривка про воскресіння сина вдови закликав присутніх до глибокого покаяння у Рік Милосердя, що добігає кінця, а відтак – і глибокого душевного оздоровлення. «Бог оживляє кожну людину, яка щиро перепрошує його за скоєні беззаконня, за життєві промахи».

Опісля Високопроесвященний владика освятив катехитичну школу, названу іменем блаженного отця Олексія Зарицького, беатифікованого 27 червня 2001 року святим Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту в Україну.

Слово Митрополита Львівського на 20-ту неділю по Зісланні Святого Духа та посвячення катехитичної школи

Гл 1,11-19;
Лк 7,11-16.

Достойні сестри і брати,

Дякуючи Божому натхненню ми зібралися у цій церкві, щоби славити ім’я Боже, перепрошувати Господа за сподіяні промахи в житті, молитися за себе, за рідних, близьких, знайомих, за ворогів, за спокій в Україні та просити Бога росту в любові до нього й ближніх. Звертаюся до усіх вас, добрих й побожних християн, щоб молитися за грішників, чинити піст, покуту, щиро давати милостиню з того, що посідаємо тощо. Допомагати пресвятій Богородиці у спасінні тих, як вона просить, хто не дбає про своє спасіння. Свята Тереза з Авіля мала видіння від Бога про те, що грішники падають у вічний вогонь немов осіннє листя з дерев, яке зриває вітер. Щира молитва християнина може допомогти багатьом нещасним, щоб не стали навіки ворогами Бога, погубивши свої душі у вогні пекла. А вогонь й пекло існують мимо усяких людських й диявольських занавісок, мимо оригінальних упаковок. Диявол не бажає, щоб люди боялися вічного прокляття, щоб не думали про те, тому підсуває людині мислі, що усе це видумка, хоч у Святому Писанні читаємо інші слова Спасителя, який виразно говорить про вічний вогонь (пор. Мт 25,41;46). Тут ніхто не може заперечити Синові Божому на ділі, хіба що немудрі особи можуть виражати свою словесну незгоду. Таке неприйняття слів Божого Сина не означає, що правда за тими, хто заперечує вічне життя, нагороду або покарання. Незабаром, кожна особа переконається у правдивості Божих слів після переходу у вічне життя. Кожна людина, яку з любові покликав Господь до життя на землі, має шанси бути щасливою у вічності. Усі мають можливість стати мешканцями неба, вічної радості, світла, любові й добра! Такої перспективи не можна опустити, її необхідно підкорити собі за усяку ціну, практикуючи гідне християнське життя!

Євангельський текст оповідає про Ісуса Христа, який з учнями й багатолюддям прямував у місто Наїн. Люди простували з Сином Божим, ходили за ним. Їм сподобалося бачити чуда, слухати його промов, їсти розмножений Господом хліб, ставати свідками зцілення хворих, яких приносили; чути його відповіді фарисеям чи книжникам, навіть, бачити воскресіння мертвих. Історія розповідає про зустрічі Христа у міській брамі з мертвим юнаком, якого виносили. Це – єдиний син вдови, єдина її надія.. Вона ридала за сином. Господь звернувся, щоб не плакала, бо знав, що має вчинити. Слова Ісуса не були сказані надаремно, щоб заспокоїти вдову, як це трапляється між людьми. Потім, зупинив похід, доторкнувся мар, чого не можна було чинити задля ритуальних приписів – означало осквернення. Але ці приписи не стосувалися Бога, бо він володіє над смертю. Непрошений ніким зупинив похоронну процесію і наказав хлопцеві піднятися: «Юначе, кажу тобі, встань!» Той піднявся і став говорити. Свідчення, що він живий, щоб хтось не заперечував події воскресіння. Слово Боже має велику силу: піднімає мертвих, чинить їх живими! Можна уявити велику радість матері та здивування присутніх, яких огорнув страх?! Люди славили Бога за те, що мають посеред себе незвичайного пророка. Ісуса Христа не признавали за Бога, лише, пророком називали його. Для присутніх цей випадок був знаком, що Господь не покинув свого народу, що він – вірний своєму людові. Смуток й плач перетворився на моління та прославу Бога. Усі були зворушені побаченим, бо такого повороту події ніхто не очікував. Мертвий та оплаканий – ожив на слова Спасителя. Вдова, теж, ожила, вона не чула слів Христа, який казав їй не плакати, але жінка побачила сина, що піднявся живим на одрі і мабуть, заспокоював матір?

Так, Бог зустрічає кожну людину при брамі смерті, бажаючи знайти її живою душею. Він не бажає смерті грішника, тут маємо на увазі смертоносності духа, яку приносить гріх. Господь промовляє до людини протягом життя різним способом, також, через смерть рідних та близьких, щоб жити з Христом у примиренні духа. Він навідується до людини, говорить до неї через Святе Писання, священиків, релігійну літературу, через явища природи, несподівані випадки, найчастіше промовляє внутрішнім голосом: «… Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,17). Рік милосердя, проголошений Святішим Отцем, який закінчується цього місяця, у спеціальний спосіб накликав вірних до покаяння, примирення з Богом, до застанови над станом своєї душі. Наші вірні користали з цього, переходили через символічні двері милосердя, щоб отримати повний відпуст. З навернення грішника необхідно радіти разом з батьком блудного сина, який звернувся до другого: «А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» (Лк 15,32). Бог оживляє кожну людину, яка щиро перепрошує його за скоєні беззаконня, за життєві промахи. Святий апостол Павло написав про себе, що він «несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її». Але прийняв Боже світло, змінив своє життя і навіть: «Був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити» (2Кр 12,4). Хай Мати Божа, Мати Милосердя, виблагає для нас у свого Сина прощення провин та гідного життя в Божій любові!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

6 листопада 2016 р. Б., парафія Пресвятої Євхаристії, м. Львів (Рясне-2)