Московський патріархат знайшов винних в усіх українських бідах

Хто такі „уніати” для пересічного російського телеглядача? Це ті ж самі „бандерівці”, тільки у перекладі на церковнослов’янську

Глава Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату сумнозвісний митрополит Іларіон Алфеєв на ІV Європейському православно-католицькому форумі у Мінську розповів, що вважає винною в усіх бідах України Українську греко-католицьку церкву.

“Уніати” завжди були більмом на оці Московського патріарха. Вони були винні завжди. Не тільки в якихось конкретних провинах на кшталт “розгромлених єпархій РПЦ на Галичині” – вони просто винні тим, що існують. Втім, дотепер у висловлюваннях представників МП щодо греко-католиків роздратування хоча й відчувалося, але було приховане за довгими дипломатичними періодами. Судячи з нинішнього виступу голови ВЗЦЗ МП, дипломатія закінчилася.

Отже, саме уніати і ті, хто їх підтримує, винні в тому, що в нашій країні ллється кров. Це прямий наслідок “деструктивної ролі” УГКЦ – від її Верховного архієпископа до сільського пароха. “Уніати поводяться потворно, – зазначає головний дипломат МП. – Вони наносять непоправної шкоди українському народу, головним чином, своїм прагненням “розчленувати Російську православну церкву”. Одне тільки ріже вухо звичного до всього слухача – в Берестейській унії він чомусь звинувачує Ватикан, а не Держдеп. В тому театрі абсурду, який митрополит розіграв цією промовою, це б навіть не виглядало анахронізмом.

Митрополит Алфеєв, цей “миротворець”, впевненою рукою накреслює черговий водорозділ між українцями. “Народ глибоко розколений за релігійною ознакою”, – нагадує він нам. Раптом ми забули, з якого ще приводу можемо повоювати один з одним – адже Україні так не вистачало релігійної війни. В якій будуть винуваті уніати, зрозуміло. Бо “канонічні православні” не можуть бути винуваті ні в чому за ознакою. Вони тут “по праву”.

Уніати в промові митрополита, нарешті, набули завершеності в якості образу узагальненої пекельної сили. Вони не тільки “підривають канонічне православ’я”, віддирають від нього ласі шматочки, вони ще й кооперуються з “розкольниками” і використовують свої зв’язки з владою. Ще донедавна солідний митрополит, якого вважали за інтелектуала, у цій промові виглядає майже юродивим, який б’ється в істериці, вимагаючи негайно вигнати бісів з сусіда.

Що сталося? Що перетворило митрополита Іларіона, композитора і богослова, доктора гоноріс кауза Києво-Могилянської Академії на персонаж кунсткамери Достоєвського? Невже звичайна людська образа на те, що його місяць тому не впустили в Україну? Чи це офіційне оголошення про перехід правої руки патріарха Кирила з дипломатичного відомства до цеху церковно-циркових акторів? Чи він в такий спосіб змагається з рештою навколоцерковних спікерів-фріків за аудиторію, яка вже ні до чого, окрім істеричних криків, не чуттєва?

З одного боку, ця істерика – добрий знак. Вона може означати, що МП відчуває, що втрачає контроль над своєю українською частиною. Що ця частина вже майже не її, і треба пояснити публіці, хто в цьому винен. Звісно, уніати. Бо хто такі ці “уніати” для пересічного російського телеглядача? Це ті ж самі “бандерівці”, тільки у перекладі на церковнослов’янську. Нічого не треба вигадувати.

Але з іншого боку, митрополит Алфеєв, коли вимагає “Зупиніть греко-католиків!”, звертається направду зовсім не до слухачів православно-католицього форуму в Мінську. Він, як і більшість російських політиків, волає до власного телеглядача. Попри пряме бажання пояснити йому, чому РПЦ втрачає українську “канонічну територію”, мета цих заяв – пряме підбурювання “захисників Православ’я” на всєя “канонічній території”. Вони мають право “зупиняти уніатів” в тому числі на території іншої держави – бо ця територія “належить” РПЦ.

Скоріше за все, перші ж труни з “добровольцями”, яких по-тихому, без будь-яких почестей, уваги влади й преси перевезли через кордон і зробили вигляд, що нічого не сталося, витверезять помітну кількість зовсім не уніатських гарячих голів. До того ж потиху і в російські медіа просочуються інтерв’ю з анонімними “добровольцями”, які розповідають про український конфлікт зовсім не те, що центральне телебачення. Лави “добровольців” можуть почати швидко скорочуватися, якщо не придумати якогось нового, надихаючого слогана для “Родіни-Матері”, яка кличе воювати в Україні.

І тут “уніати” знову стали у нагоді. Вони для Московського патріархату – така собі “візитка Яроша”. Ба навіть більше – адже перемога православного, парафіянина УПЦ МП Порошенка на президентських виборах не зняла з порядку денного “уніатського питання”. Втім, цілком можливо, що все це роздратування спровоковане тим, що патріарх Московський не побачив свого імені у списках запрошених на інавгурацію. В цьому теж, напевно, винні уніати. І що б вони без них робили, в своїй Москві?

Катерина Щоткіна
Джерело: www.dsnews.ua