#НазустрічРіздву: День 27. Убогі ясла як знак надії для убогих

Дитя сповите, що лежить у яслах, є знаком приходу Спасителя на світ. Наша колядка скеровує наш погляд на ці ясла як знак приходу Бога до людини:

В яслах лежить, хто ж поспішить
Співати Маленькому:
Ісус-Христу, Богу істу
Новонародженому?

Ким же є цей «Бог істий» — істинний Бог, що обирає ясла як знак свого приходу? Що прагне нам сказати цим незвичайним знаком?

Перш за все ясла — це місце, куди господар складає корм для домашніх тварин. І ось тепер у ясла покладено Божого Сина, Який скаже про себе і про свою місію у цьому світі: «Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу» (Йо. 6, 51); «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи» (Йо. 6, 35). Бог дає себе нам як Хліб і як Життя, як Хліб життя для нашого спасіння і вічного блаженства.

Папа-емерит Венедикт XVI-й наводить глибоку думку св. Августина про Дитя, покладене у яслах: «Ясла — це місце, де тварини знаходять свій корм. А тепер у яслах лежить Той, Хто сам назвав себе істинним хлібом, що зійшов з Неба, — істинною поживою, якої потребує людина для свого буття. Це — пожива, яка дарує людям істинне, вічне життя. Отже, ясла вказують на трапезу Божу, до якої запрошена людина, щоб отримати Божий хліб» (Ісус з Назарету. Пролог. Дитячі роки Ісуса, 63–64).

Ясла є рівно ж виразом і знаком крайнього убожества, в якому народився Божий Син. Він, через це своє убожество, в якому народився у вертепі, стає солідарним з усіма убогими і знедоленими, які жили, живуть і житимуть на цьому світі. Наш Бог є убогим Богом і Богом убогих. Він народжується «не в царських палатах, а помежи бидляти, во пустині, у яскині, а треба всім знати», — як співаємо в іншій прадідівській коляді.

Христос своїм народженням у яслах, за словами митрополита Іларіона Огієнка, «освятив убожество», але не в тому сенсі, що підніс його до рангу норми, а радше у тому, що показав відносну вартість багатства, яке «не приносить людям щастя на землі, не приносить і спасіння на небі». В той час як люди впродовж своєї історії так часто схильні поклонятися «золотому тельцеві» багатства, матеріальних розкошів і економічної заможності, Син Божий, народжуючись в убогій родині, яка працею власних рук заробляла на свій щоденний прожиток, та усіма іншими обставинами свого Різдва показує, що «не в багатстві щастя, — воно частіш у звичайному достаткові, а то й у бідності. Мудрий Соломон правильно просив у Бога: „не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба“ (Прип. 30, 8), бо надмірне убозтво, як і багатство приносять людині неспокійне життя, цебто не дають щастя» (пор. І. Огієнко, Чого нас навчає Різдво Христове. Холм 1943, 6).

Молитва

О Боже Дитя, покладене в убогі ясла у вертепі! Ти — знак надії для стражденних; знак миру для жертв агресії і воєн; знак визволення для убогих і пригноблених; знак милосердя для зв’язаних кайданами гріхів; знак любови і розради для всіх самотніх і засмучених. В Тобі складаю всю мою надію! Від Тебе сподіваюся милості і милосердя, спасіння і вічного життя. Ти будь моєю щоденною поживою, моєю розрадою, джерелом мого щастя тут на землі і у вічності! Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії