#НазустрічРіздву: День 5. Вифлеєм — місце народження Спасителя

#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!

«І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля» (Мт. 2,6). Це друге старозавітне пророцтво, яке наводить євангелист Матей, походить від пророка Міхея, сучасника Ісаї (пор. Мі. 5, 1–3).

Господь перед віками обрав маленький Вифлеєм, поселення, що на околицях Єрусалиму, на місце свого народження у тілі. На цьому місці спочив люблячий погляд Бога, над ним зупинилася ясна зоря і Ангел з неба сповістив спасенну благовість усьому людству: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10–11).

Знаменно: Господь Ісус народжується не в столиці, «не в царських палатах», а на околицях, на периферіях, там, де не чути міської суєти і гамору, там, де панує тиша і спокій такі великі, що можна навіть чути голос Ангелів! Як же часто світська суєта і гамір заглушують в нас голос Божий! Як важко нам буває уловити посеред тисяч звуків і послань оте єдине, яке нам посилає небо! Нам треба мати свій маленький «Вифлеєм», місце спокою, затишку і тиші, де зможемо перебувати сам-на-сам із нашим Богом та вчитися розуміти таїнственну мову Бога, якою Він промовляє до нас впродовж усього нашого життя.

Бо й справді, дуже часто ми не розуміємо способу поведінки Бога, оскільки Божий спосіб діяння часто не відповідає нашим очікуванням, або не укладається в наші вузькі рамки чи стереотипи! І тим не менше, Бог народжується у Вифлеємі і тим самим вкотре руйнує всі людські схеми і розрахунки, спонукаючи нас зі смиренням визнати і прийняти, що «Його думки — не наші думки і дороги наші — не Його дороги» (пор. Іс. 55, 8).

А окрім цього, своїм народженням у Вифлеємі Господь посилає знак надії усім тим, хто почувається, або і справді є відсунутим на узбіччя суспільного життя, позбавленим перспектив, обмеженим в можливостях зросту і розвитку, усім тим, хто вважає — як правило — хибно, — що інші мають більші можливості, кращі нагоди, вигідніше становище для реалізації потенціалу, який Творець заклав у їх життя.

Господь в своєму Провидінні скеровує свою увагу і свої кроки саме туди — на периферії, а всім зневіреним і кожному із нас неначе каже устами свого пророка Міхея: «Не намагайся порівнювати себе з іншими, бо ти — унікальний і неповторний. Повір: ти нічим не менший від інших, в тобі я вклав безмежні горизонти і великі, справді Божі перспективи. Прийми мене до себе, а зі Мною отримаєш справді все: спасіння, радість, повноту життя».

Молитва

Мій Господи і Боже! Навчи мене у світі, де панує жадоба слави, пошуки величі, гонитва за престижем, зберігати спокій духа і умиротвореність душі. Навчи мене з вдячністю приймати себе таким, яким я є, не вихваляючись дарами і не знеохочуючись слабкостями і обмеженнями, які так часто бачу у собі. Скажу словами Псальмопівця: «Усі мої джерела — в Тобі!» (Пс. 87, 7). Тебе єдиного жадаю! Зроби мене для себе затишним і гостинним Вифлеємом, де Ти знайдеш свій прихисток, а отримаю від Тебе повноту життя. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії