Невідомий Ватикан: погляд зсередини
Ватикан представляє собою цілий таємничий світ у мініатюрі, у якому менш ніж на половині квадратного кілометра зібрано все, що необхідно для держави.
Фотограф Крістіан Синибальді отримав найвищий дозвіл відобразити багато чого з того, що зазвичай приховане від очей публіки у цьому стародавньому світі – особливу увагу він приділив тим людям, завдяки яким це місто живе і функціонує – його працівникам та обслуговуючому персоналу. Він присвятив свою працю «всім тим людям, які стоять за Папою – робітничого класу Ватикану», і представив фотогалерею їх трудових образів на сайті The Gardian. *** На знімках можна бачити теслів, прибиральників, флористів, монахинь, зайнятих прасуванням церковного одягу, водіїв «папамобілів» – і багатьох інших малопомітних, але необхідних працівників цієї держави.
Ранкове життя міста починається о 6.30. Алессіо Цензоні, головний ключник, у супроводі чотирьох помічників простує по коридорах і відмикає приблизно 300 дверей. Самим великим і древнім ключем є №401: він відмикає зал Ротонда в Музеї Ватикану, який через кілька годин наповниться натовпом туристів. Алессіо не займається відкриттям вікон – для цього є спеціальний працівник. Зараз Алессіо 62 роки, а свою службу у Ватикані він почав в 14 років.
У місті є власні заправні станції. Пальне тут коштує всього 40 центів за літр, а за кордоном, у Римі, його ціна в середньому 1,40 євро. Ренцо Цесті, старший водій Папи Франциска, каже, що при колишньому Папі Бенедиктові «парк був зовсім інший – броньований Мерседес, броньований папамобіль та інше. Але Папі Франциску вони не до вподоби. Він любить бути в контакті з людьми. Дивись сюди…» Він піднімає завісу і показує папамобіль зсередини. «Святіший Отець нічого не боїться». А як його водій? «Мені теж боятися нічого, – знизує плечима Ренцо. – Якщо щось трапиться, ми потрапимо прямо в рай». «Коли Папа хоче вийти з папамобіля, це завжди несподіванка. Він бачить когось, хто привертає його увагу, і плескає мене по плечу, — каже Ренцо. – Тоді я зупиняюся».
Флористи Ватикану відповідають за всі квіткові декорації в місті. У них є спеціальні теплиці для квітів та інших рослин, вони працюють разом з садівниками. У місті є також близько 80 працівників, зайнятих експлуатацією та ремонтом: це прасувальниці, фахівці з мармуру, теслі, прибиральники… є спеціальні службовці, які зчищають з підлоги жуйки; є працівники, що змінюють лампи в плафонах, і багато інших. Міняти лампи – нелегка справа. Наприклад, у соборі Святого Петра потрібно чотири людини, щоб поміняти лампу під куполом, оскільки важкі світильники доводиться спускати з дивовижної висоти, рівної приблизно 33 поверхам.
Прибиранням приміщень постійно займаються 25 осіб в день. Нерідко робота передається від матері до доньки і від батька до сина. Двері собору мають чотири метри у висоту, і через них в собор вільно проходять люди і пролітають голуби. Тому мокре прибирання йде постійно. Коли сонце світить крізь вікна базиліки, можна бачити пил – і її теж доводиться постійно видаляти. Черниці-прасувальники гладять одяг в ризниці з 8.00 ранку до полудня і з обіду до 19.30 вечора, безперервно читаючи молитви при цьому. «Нам рідко вдається закінчити навіть по неділях, — каже сестра Рита. – Коли потрібно працювати, ми працюємо без всяких графіків. Це важка робота. Простіше гладити серветки, але з ними потрібна особлива акуратність. Коли видається вільний час, ми займаємося штопанням… але часу у нас майже немає».
Є тут і студія мозаїки, заснована у 16-му столітті для прикраси собору Святого Петра. Її фахівці працюють з багатьма тисячами плиток всіх відтінків, і всі вони зберігаються за кольорами в спеціальних висувних скриньках, причому цей каталог квітів створювався кілька століть.
Існує також славна швейцарська гвардія – це піхотна когорта швейцарців священної охорони Папи Римського — єдиний в даний час вид збройних сил Ватикану. Її по праву можна вважати найстарішою армією світу, що збереглася до наших днів. Заснована ще в 1506 році, вона на даний момент включає в себе близько 100 гвардійців, які готуються в швейцарських збройних силах і служать у Ватикані, несучи охорону у стародавніх мальовничих шатах. Але наскільки ефективна ця охорона, коли Папа входить у натовп? За словами гвардійця Ніко Кастеллузо, «наша охорона сильно ускладнюється. Папа дуже тісно спілкується з людьми. Він знає, як сильно ризикує при цьому, але все ж йде до людей. Ми працюємо з карабінерами, італійською воєнізованою поліцією. Але, якщо хтось захоче напасти, він завжди знайде таку можливість». Гвардієць знизує плечима: «Нам залишається тільки молитися, щоб цього не сталося».
About The Author
