«Ні» єпископів Англії та Уельсу проти законопроєкту про асистоване самогубство

У контексті відновлення в Палаті громад обговорення законопроєкту про асистоване самогубство представники католицького єпископату нагадують про обов’язок захищати священність людського життя.

У Великій Британії знову розгорається дискусія щодо евтаназії, що збігається з відновленням у п’ятницю, 11 вересня 2026 року, обговорення у другому читанні в Палаті громад відповідного законопроєкту. Цей законопроєкт 17 червня цього року подала депутатка від Лейбористської партії Лорен Едвардс у формі, що практично не відрізняється від законопроєкту «Про дорослих із невиліковними захворюваннями (кінець життя)» (Terminally Ill Adults (End of Life) Bill) 2024 року, який був відхилений у Палаті лордів у квітні 2026 року після внесення близько 1 200 поправок.

Недосконалий і небезпечний текст

Протягом останніх днів свою незгоду висловили представники Католицької Церкви Англії та Уельсу, яка на своєму вебсайті створила онлайн-платформу, через яку бажаючі можуть зв’язатися зі своїм депутатом, щоб закликати його проголосувати «проти». Зокрема, Архиєпископ Ліверпуля Джон Шеррінґтон, відповідальний у єпископській конференції за питання, пов’язані з захистом життя, назвав законопроєкт «недосконалим і небезпечним», закликавши «всіх людей доброї волі виступити проти нього», а депутатів – відхилити його.

«В принципі неправильно, щоб медичні працівники були залучені до припинення життя своїх пацієнтів», – зазначив архиєпископ Шеррінґтон, а потім звернув увагу на наслідки, які це матиме для найуразливіших верств населення, оскільки «законопроєкт не передбачає достатніх гарантій проти примусу та не захищає вразливих осіб, зокрема людей з інвалідністю, тих, хто страждає на розлади харчової поведінки, та жертв домашнього насильства».

Ці побоювання, до речі, поділяють асоціації, що працюють у цих сферах, а також такі організації, як Королівський коледж психіатрів, Асоціація паліативної медицини та Британська медична асоціація (BMA). Крім того, законопроєкт не забезпечить належного захисту права на відмову від виконання обов’язків з міркувань совісті та не передбачатиме «механізму інституційного звільнення для хоспісів та будинків для літніх людей, які не бажають брати участь у цій практиці». Крім того, як зазначає єпископ, «досвід інших країн свідчить», що легалізація асистованого самогубства «негативно впливає на якість та розвиток паліативної допомоги». «Якщо ми легалізуємо медичну допомогу в самогубстві, це стане істотною зміною в нашій культурі», – підсумував він.

Небезпечні зловживання у застосуванні

Кілька днів тому Єпископ Портсмута Філіп Іґан, назвавши законопроєкт «небезпечно недосконалим», також говорив про «серйозні прогалини». Він підкреслив, що «сам принцип допомоги комусь у позбавленні життя є огидним», нагадуючи про вчення Католицької Церкви про священність людського життя. У разі ухвалення закону, за його словами, виникнуть небезпечні «зловживання в застосуванні», як це сталося в країнах, де подібні заходи вже були прийняті: «До практики будуть допущені різні категорії людей: не лише невиліковно хворі, а й психічно хворі, люди, які страждають на деменцію чи депресію, хворі новонароджені, люди з інвалідністю тощо. Жоден уряд у світі не зможе цьому запобігти. У Канаді вже зараз понад 5% смертей відбувається шляхом смертельної ін’єкції».

Джерело: Vatican News