Нові святі Католицької Церкви – плоди святості на батьківщині Ісуса

Неділя, 17 травня 2015 р, – особливий день для Святої Землі та для християнської спільноти всього Близького Сходу, адже цього дня Вселенський Архиєрей Франциск впише до лику святих двох доньок цього краю – блаженну Марію-Альфонсіну Султанех Ґатта та блаженну Марію від розп’ятого Ісуса Маріам Бауарді.

Султанех Ґатта народилася 1843 року в Єрусалимі й була серед перших місцевих дівчат, які вступили до Згромадження Сестер Святого Йосифа, що прибули з Франції, де склавши обіти, отримала чернече ім’я Марія-Альфонсіна. Навчаючи молодь катехизму, швидко здобула популярність серед вихованок, з якими створила Братство Непорочного Зачаття. Згодом з її ініціативи зродилася асоціація християнських матерів, і ці товариства й досі діють у Єрусалимі. Молода черниця відзначалася ревністю та, одночасно, великим смиренням.

Як виявилося вже після її відходу до вічності, сестра Марія-Альфонса мала також містичний досвід. Про нього знаємо завдяки духовникові, який зобов’язав її писати щоденник, який вона віддала співсестрі в день своєї смерті. У 1847 році, під час молитви на вервиці, їй явилася Пресвята Богородиця. Після серії таких об’явлень вона зрозуміла, що повинна заснували нове Згромадження, що не було легким завданням, адже довелося залишити дотеперішню чернечу родину. Подолавши різні труднощі та знайшовши послідовниць, вона заснувала Згромадження Сестер Святої Вервиці з Єрусалиму. І саме з Богородичною молитвою на устах, 25 березня 1927, в урочистість Благовіщення, с. Марія-Альфонса Гатта відійшла до вічності.

Маріам Бауарді народилася 1846 року поблизу Назарету в арабській сім’ї та отримала Хрищення в Мелхітській Греко-Католицькій Церкві. Після смерті батьків, трирічну Маріям усиновив дядько, який пізніше виїхав до Єгипту. Коли дівчині виповнилося 13 років, згідно зі східним звичаєм її хотіли видати заміж, а через рішучу відмову опікуни почали трактувати її, як служницю. Коли ж Маріам намагалася втекти на батьківщину, то потрапила до однієї мусульманської родини, де господар дому намагався спонукати зректися віри, а після спротиву, завдав удару шаблею та викинув на вулицю, вважаючи мертвою.

Пораненою дівчиною заопікувалася невідома жінка, яка через кілька тижнів привела її до місцевого францисканського храму. Згодом вона потрапила до Франції, де вступила до кармелітського монастиря, де прийняла ім’я Марія від розп’ятого Ісуса. Разом з іншими сестрами поїхала засновувати монастир до Індії, а 1875 року – до Вифлеєму, де через три роки відійшла до вічності на 33 році життя.