Отець Рафаїл Мишковський: «З Казахстану до Бердичева привіз мощі блаженного отця Владислава Буковинського»

11 вересня у Казахстані відбулася беатифікація отця Владислава Буковинського. На цій Урочистості був присутній настоятель Всеукраїнського Санктуарія Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві отець Рафаїл Мишковський OCD. Після повернення отець Рафаїл розповів про свій візит до Казахстану.

– Отче, Ви були присутні на беатифікації нашого відомого земляка –отця Владислава Буковинського. Розкажіть про цей ваш візит до Казахстану?

Справді, я мав велику радість взяти участь у винятковій події – беатифікації отця Владислава Буковинського. Поїхав із Бердичева до Караганди, від місця народження до місця, де найбільш проявилася святість життя відважного священика і де він закінчив своє земне життя. Наша група складалася із представників Київсько-Житомирської та Луцької дієцезії на чолі з єпископом Віталієм Скомаровським. Під час поїздки до Караганди мали можливість побачити Астану – нову столицю Казахстану. Там ми відправили першу нашу Службу на казахської землі в кафедральному храмі. Багато емоцій викликав візит до храму св. Йосифа з Караганди, де до самої беатифікації зберігалися мощі слуги Божого Владислава. У дієцезіальному благодійному осередку завдяки волонтерам, які нас прийняли, ми змогли ознайомитися з життям церкви католицької в Казахстані. Після обіду ми відвідали Спаський меморіал, де молилися біля 14 пам’ятників, встановлених державами з яких їх громадянами загинули у радянських таборах. Увечері ми взяли участь в урочистій Службі, яка проходила у кафедральному соборі. Перебували під сильним враженням краси цього храму, побудованого завдяки допомозі католиків з Німеччини. Багато емоцій викликало свідоцтво єпископа Берта з Новосибірська, який виховувся у католицькій вірі під пастирською опікою блаженного Владислава, а також свідоцтво про зцілення отця Маріуша. Звісно, найкращим моментом поїздки став сам день беатифікації. Радість цілої Церкви в Казахстані можна було відчути завдяки ентузіазму численних католиків, які прибули з далеких місцин цієї величезної країни.

– Чи спілкувалися з місцевими жителями та що вони розповідають про отця Владислава?

У Караганді зберігається пам’ять про отця Буковинського. Він є справжнім наріжним каменем цієї церкви. Я мав нагоду говорити з людьми, які були охрещені отцем Владиславом, а також з тими, хто готувався до прийняття Святих Таїнств. Вони згадували, що отець під час катехизації виховував дітей так, щоб мали відвагу визнати свою віру. Будучи відважним свідком,своїм прикладом творив свідками інших.

– Наскільки мені стало відомо, у семінарії Ви навчалися з отцем Маріушем Ковальським, який був зцілений за заступництвом отця Владислава. Чи спілкувалися з ним та що він розповідав про нього?

З отцем Маріушем ми були в семінарії разом один рік. Я ще раніше чув про його хворобу, а потім зцілення.Знав, що це було надзвичайно, але не знав напевно, що зцілення відбулося за заступництвом отця Владислава. Про це я прочитав на сайті Католицького Медіа-Центру. До Господа через заступництво отця Владислава найбільш зверталися із проханнями сестри босі кармелітки. З великою радістю про цю подію свідчить отець Маріуш. Він підкреслює, що, окрім тілесного зцілення, отримав сильне душевне зміцнення.

– Що найбільше Вам запам’яталося з візиту до Казахстану?

Найбільш запам’ятав радість церкви в Караганді.У Казахстані, який дихає своєю різноманітністю,проживають люди різних національностей, а католицька церква ще більш різноманітна, тому що працюють у цій країні місіонери та волонтери з різних куточків світу. Для мене особисто прекрасною була також зустріч із нашими сестрами в харизмі кармелітської. Сестри босі кармелітки, які прибули до Казахстану з Польщі, приносять церкві в Казахстані своє приховане служіння молитвою та євангельським зреченням. Із радістю побачив я, що є у них місцеві покликання і, як завжди, у кармеліток у будь-якій точці світу можна було наповнити серце свідоцтвом радості,яку випромінюють їхні посмішки.

– Чи привезли Ви до Бердичівського Санктуарію мощі блаженного отця Владислава Буковинського?

Так. Для нашого Санктуарію отримав мощі першого ступеня, тобто частинку кістки блаженного Владислава. З відповідним документом, який підтверджений єпископом Караганди Аделіо Дель’Оро та хранителем мощей блаженного Владислава отцем Євгенієм Зінковським – Генеральним вікарієм Карагандинської єпархії Казахстану.

Максим Железницький