Папа: Діалог можливий і необхідний. Але без сформованої ідентичності – даремний або шкідливий

Діалог не може обмежуватися лише провідниками релігійних спільнот, але повинен якнайбільше поширюватися на всіх вірних. Таке ствердження пролунало з уст Глави Католицької Церкви під час міжрелігійної та екуменічної зустрічі, що відбулася в францисканському міжнародному студентському центрі Сараєво. Очевидно, що відвідини такої складної з релігійної та конфесійної точки зору країни, як Боснія та Герцеговина, не могли обійтися без такої зустрічі, яку Папа назвав «знаком спільного прагнення братерства», що свідчить про дружбу, яку будується роками та якою щоденно живеться.

Плодом «бажання зустрічі» Святіший Отець назвав створення Ради Міжрелігійного Діалогу, яка діє від 1997 року, об’єднуючи мусульман, християн та євреїв. За його словами, праця цієї організації є «особливо цінною в цьому регіоні, а зокрема, в Сараєво, що є перехрестям народів і культур, де відмінності, хоч і будучи, з одного боку, великим ресурсом для суспільного, культурного й духовного розвитку, з іншого – стали мотивом болючих поділів і кровопролитних війн».

За словами Єпископа Риму, воно й не дивно, що народження Ради Міжрелігійного Діалогу відбулося після завершення війни, як відповідь на «вимогу примирення», на «необхідність відбудовувати суспільство». Цитуючи Апостольське напоумлення «Радість Євангелія», Папа зазначив, що міжрелігійний діалог є «неминучою умовою миру», а тому «обов’язком усіх віруючих». А ще перед тим, як бути дискусією про «великі теми віри», він є «розмовою про людське життя». У ньому ділимося «щоденністю життя в її конкретності», беремо на себе «спільну відповідальність», накреслюючи краще майбутнє для всіх. Як нагода розвитку духовної спільності, що «допомагає поширювати моральні цінності, справедливість, свободу і мир», діалог також є «школою людяності».

«З цієї причини, – підкреслив Папа, – міжрелігійний діалог не може обмежуватися лише обраними, лише провідниками релігійних спільнот, але повинен якнайбільше поширюватися на всіх вірних, включаючи різноманітні сфери громадського суспільства. У цьому сенсі, особливої уваги заслуговує молодь, покликана будувати майбутнє цієї країни. Одночасно, завжди корисним буде пам’ятати про те, що діалог, для того, аби бути справжнім й ефективним, вимагає сформованої ідентичності: без сформованої ідентичності діалог є даремним або шкідливим».

Усвідомлюючи, що попереду ще довгий шлях, не слід, як наголосив Святіший Отець, знеохочуватися труднощами і далі прямувати вперед «дорогою прощення і примирення», засвоюючи «уроки історії». «Це місто, – підсумував він, – яке в недавньому минулому, на жаль, стало символом війни та її руйнівних наслідків, цей “європейський Єрусалим” сьогодні, завдяки різноманіттю народів, культур і релігій, може знову стати знаком єдності, місцем, в якому відмінності не становлять загрозу, але багатство і нагоду для спільного зростання. У світі, який, на жаль, знову розтерзаний конфліктами, ця земля може стати посланням: засвідчити, що можливо жити один поруч з іншим, у відмінностях, але в спільній людяності, разом будуючи майбутнє миру та братерства».