Папа Франциск: богослов’я слід вивчати навколішки

В ці дні ми занурені у радісному спогляданні таїнства нашого Бога, Який настільки з’єднався з нами та став учасником нашої людської природи, що послав Свого Єдинородного Сина, аби в Ньому прийняти на Себе наше тендітне тіло. Всі богословські роздуми розпочинаються саме від цього таїнства, яке виявляє безмежну любов Бога, Який дозволив до Нього доторкнутись, на Нього дивитись та Ним насолоджуватись у Вифлеємській яслах. Цією думкою розпочав свою промову Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 29 грудня 2017 року, в Климентинському залі апостольського палацу представників Італійської Богословської Асоціації, яка цього року відзначила 50-річчя своєї діяльності.

Вітаючи учасників зустрічі та дякуючи їм за їхній великий 50-річний вклад у розвиток богословської думки, Святіший Отець пригадав про те, що перед Церквою і, зокрема, перед богословами, стоїть завдання звіщати Євангеліє завжди в новий спосіб, відповідніший до глибоко зміненого світу й культури. А це в свою чергу вимагає також й «креативної вірності». Тому Вселенський Архиєрей заохотив богословів залишатись вірними та закоріненими в ІІ Ватиканському Соборі та в здатності, яку тоді виявила Церква, дозволяючи на те, аби вічна новизна Доброї Новини вчиняла її плідною.

Серед іншого Папа Франциск зазначив, що плодом ІІ Ватиканського Собору є також і той факт, що сьогодні ми відчуваємо необхідність роздумувати на богословські теми разом, як спільнота, як Асоціація, розуміючи, що не можна служити Божій Істині в індивідуалістичний спосіб. Саме тому в Італійській Богословській Асоціяції є понад 330 богословів, які творять богословську спільноту.

«В дійсності, для того, щоб бути насправді віруючими, не потрібно пройти якісь академічні богословські курси», – вів далі Єпископ Риму, додаючи, що існує «сенс» реальності віри, що належить усьому Божому людові, навіть тим, які не мають особливих інтелектуальних дарувань, щоб його висловити. Кожен богослов повинен почувати себе зануреним саме в цю живу віру святого Божого народу та в ній знаходити підтримку.

Далі Глава Католицької Церкви, пригадуючи те, що Христова Церква є місійною, наголосив на тому, що богословська діяльність повинна бути скерована на те, аби вказати людям нашого часу на центр та основу Євангелія, тобто на «красу спасенної Божої любові, яка виявляється в померлому та воскреслому Ісусі Христі» (Evangelii gaudium 36). Святіший Отець теж підкреслив, що сьогодні потрібно такого богослов’я, яке б допомогло всім християнам звіщати та виявляти спасенне обличчя милосердного Бога, зокрема, перед такими великими викликами сьогодення як екологічна криза, розвиток нейронаук, новітні технології, які здатні змінити людину, міграція народів, теоретичний та практичний релятивізм та інше. Тому необхідно, аби богослов’я не було замкненим, щоб ним займались християни та християнки, які не лише спілкуються між собою, але розуміють, що вони є на служінні Католицькій Церкві та різним Церквам, що їхнім завданням є переосмислити Церкву, яка була б ще більше відповідала Євангелію, яке повинна звіщати.

На закінчення своєї промови Глава Католицької Церкви закликав богословів не втрачати здатності дивуватись, адже подив, захоплення нам приносить сам Христос. Він пригадав, що «богослов – це той, хто вивчає, мислить, роздумує, але робить це навколішки, тобто в молитві».