Папа Франциск: Християнська радість загартовується у випробуваннях

«Смуток ваш у радість обернеться», – обіцяв Христос своїм учням, і ця обітниця стала темою проповіді, яку Папа Франциск виголосив під час Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» у п’ятницю, 30 травня 2014 року. Він зазначив, що християнську радість, яка є «радістю в надії», неможливо придбати, а лише отримати, як Господній дар.

Книга Діянь Апостолів розповідає про святого Павла, як про дуже відважного апостола, а це тому, що він «був сильним у Господі». Очевидно, що іноді не бракувало й страху, адже, за словами Святого Отця, в житті кожного з нас є хвилини, коли ми боїмося. В таких хвилинах приходить спокуса «понизити панку», «шукати компроміси зі світом». Апостол Народів знав, що те, що він чинив, не подобалося ні юдеям, ні язичникам, але необхідність переносити переслідування та долати проблеми його не зупинила.

Папа зауважив, що це спонукає нас замислитися над власними побоюваннями та страхами. Зрештою, також й Ісус під час молитви в Гетсиманському саду відчував страх, а у Своєму прощальному слові казав учням, що «світ радітиме» їхніми стражданнями. «І ми повинні сказати собі правду: не все християнське життя є святом. Не все! Неодноразово доводиться плакати. Коли захворієш, коли в сім’ї проблеми з дитиною, з чоловіком чи дружиною, коли бачиш, що зарплати не вистачає до кінця місяця, а в тебе хвора дитина, коли бачите, що неможливо сплатити позику за домівку й будете змушені виселитися… Маємо багато проблем, багато…», – підкреслив проповідник, додавши, що існує ще інший смуток, який відчуваємо тоді, коли крокуємо «хибною дорогою», коли намагаємося «купити радість» за допомогою гріха, а в результаті отримуємо «внутрішню пустку». Натомість, християнська радість – це «радість в надії, яка надходить».

«У хвилини випробування ми її не бачимо. Це радість, яка очищується у випробуваннях, очищується щоденно.» – вів далі Святіший Отець, пригадавши Христову обітницю: «Ваш смуток у радість обернеться!». Очевидно, не є легко, прийшовши до хворого, який дуже страждає, сказати: «Не хвилюйся, завтра радітимеш». І, за його словами, цього не слід робити, але потрібно допомогти цій людині відчути цю радість, як це чинив Ісус, а допоможе в цьому «акт віри», мовляв, «не знаю, Господи, як це буде, але вірю, що буде саме так».

Щоб пояснити смуток, який перемінюється в радість, Ісус використав приклад жінки, яка багато страждає під час пологів, але про все забуває, пригорнувши новонароджене дитя. Такою є радість, «яка залишається». В деяких хвилинах життя вона може бути прихованою, «її не відчуваємо в поганих хвилинах життя, але пізніше приходить саме вона: радість в надії».

«Бути відважними у стражданнях, думаючи про те, що опісля приходить Господь, приходить радість, після темряви сходить сонце. Нехай же Господь дасть нам всім цю радість в надії. А ознакою того, що ми її маємо, – підсумував Папа Франциск, – є мир».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va