Папа Франциск: коли молимося, не потрібно забувати про своє минуле, не слід приховувати власних гріхів

Коли молимося, не потрібно забувати про своє минуле, не слід приховувати власних гріхів. Завжди треба пам’ятати, що Господь прямує з нами шляхом нашого життям. На цьому зосередив свою увагу Папа Франциск у проповіді під час Служби Божої, яку він очолив у каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані у вівторок, 7 жовтня 2014 року. Вселенський Архиєрей наголосив, що Господь Бог вибрав єврейський народ і супроводжував його продовж усього переходу через пустиню, прямував із ним протягом усього його життя. Як Всевишній поводився із Своїм вибраним народом, так поводиться сьогодні із кожним з нас, тобто, крокує з нами пліч-о-пліч дорогою нашого життя.

Проповідник запропонував зібраним застановитись над запитанням: «Чому саме я був вибраний бути християнином?» Бути християнином, як зазначив Папа, не є заслугою людини, а є даром, ласкою милосердної любові Господа Бога. Тому не потрібно вихвалятися, з якої родини походиш, який ти добрий та благородний, але пам’ятати, які гріхи вчинив, якими проступками провинився перед Богом, подібно, як святий Апостол Павло, що не виносився через свій рід та освіту, а пригадував те, що переслідував християн та був недобрим до послідовників Ісуса.

Єпископ Риму зазначив, що кожен з нас має власну життєву історію, проте, дуже часто люди живуть одним моментом і схильні до того, щоб забути своє минуле. А історія кожного із нас – це історія гріха, історія Божої благодаті, історія шляху з Богом… Проповідник наголосив, що корисно молитися, пам’ятаючи при цьому свою історію; пам’ятаючи, що Господь мене обрав, що Він мене покликав, що Він мене спас.

Коли християнин пам’ятає свою життєву історію, цим віддає славу Господу Богу, адже пригадує, як Всевишній спас його, вирвав від гріховного життя. Саме тому апостол Павло нічим не хотів хвалитися, як лише власними гріхами та Божою благодаттю, яку отримав. Він пам’ятав про свої гріхи і про те, що Господь щедро обдарував його Своєю благодаттю і покликав до апостольського життя.

Далі Єпископ Риму пригадав євангельський уривок, у якому розповідалось про відвідини Ісусом двох сестер, Марти та Марії, під час яких Учитель мовив до Марти: «Ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї». Чого ж потрібно?! Потрібно слухати Господа Бога, пам’ятаючи свою життєву історію. Часто праця, щоденні клопоти відволікають нас і ми забуваємо про наше минуле, але наші стосунки з Богом розпочинаються від миті, коли Всевишній нас вибрав ще у вічності, забажавши покликати до життя із Ним. На закінчення Вселенський Архиєрей закликав усіх молитись, пам’ятаючи про свою особисту історію: про те, як Господь вибрав нас, як уклав з нами союз, як спас нас і як прямує разом із нами життєвою дорогою. Молитись, пам’ятаючи про свою особисту історію, – це справжня християнська молитва!