Папа Франциск: Смерть грішника не є причиною Божої радості

Божою радістю є віднайти загублену овечку, тому що Господь «відчуває слабкість любові» до тих, які загублені. Таку думку Папа Франциск висловив, проповідуючи у четвер, 7 листопада 2013 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти».

Коментуючи євангельські притчі про загублену вівцю та монету, Святіший Отець поділився своїми думками про поведінку книжників і фарисеїв, які обурювалися проти вчинків Ісуса та нарікали на Нього. В їхніх очах Христос представляв небезпеку, тому що сідав за стіл з митарями і грішниками, чим, на їхню думку, «ображав Бога, десакралізовував служіння пророка». На ці лицемірні нарікання Господь відповів притчею.

«Чотири рази у цьому короткому уривкові вживається слова радість чи веселість» – зауважив Папа, пояснюючи, що Ісус немовби каже фарисеям: «Ви обурюєтеся цим, але мій Отець радіє». Саме в цьому й полягає найглибша суть цього послання: радість Бога, Якому не подобається губити, а тому Він виходить і шукає. Він є Богом, Який шукає всіх тих, які далекі від Нього, немов пастир, іде шукати загублену овечку.

Бог виходить шукати загублених для того, щоб «всіх запросити на свято, і добрих, і поганих». Він «не толерує втрати одного зі Своїх», про що також молився Ісус під час Тайної вечері. «Він є Богом, Який приходить, щоб нас шукати, і відчуває певну слабкість любові щодо тих найвіддаленіших, які загубилися… Іде та шукає», – вів далі проповідник, додаючи, що Господь не просто шукає, а шукає до кінця, бо не хоче нікого втрачати.

Пізніше, після того, як пастир знайшов овечку та привів її до отари, поставивши поряд з іншими, ніхто не має права говорити: «Ти –загублена», – слід сказати: «Ти – одна із нас», тому що їй повернено усю гідність. Немає жодної різниці, тому що Бог «впорядковує всіх тих, кого знайшов, а зробивши це – радіє».

«Божа радість не полягає у смерті грішника, ні, його життя є радістю. Як же далекими були всі ті люди, які нарікали на Ісуса, як далекими від Божого серця вони були! Вони не знали Бога. Вважали, що бути релігійними, думали, що бути добрими людьми означає ніколи не оступитися, бути вихованими, і неодноразово, вдавати вихованість, чи не так?», – зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що саме в цьому і полягає лицемірство шемрання. Натомість, радістю Бога Отця є любов.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va