Папа: Євангеліє поширилося також і завдяки ревності мирян первісної Церкви
Діяння Апостолів розповідають нам, як «невтомний євангелізатор» святий Павло після свого перебування в Афінах далі несе Боже слово, й наступним етапом його місії став Коринт. Там його прийняла подружня пара, якій Папа Франциск присвятив своє чергове повчання з циклу про первісну Церкву, виголошене під час загальної аудієнції в середу, 13 листопада 2019 р., яка відбувалася у два етапи.
З огляду на дощову погоду, хворі паломники зібралися в залі Павла VI й слідкували за подіями на площі Святого Петра через телеекрани. Святіший Отець спочатку коротко привітався з ними, проказавши молитву до Богородиці й уділивши благословення. А коли прибув на площу, то на початку катехизи закликав присутніх на ній привітати цих братів і сестер оплесками.
Антисемітизм – нелюдяний і нехристиянський
Переходячи до роздумів про черговий момент з життя первісної Церкви, описаний в Діяннях Апостолів, Папа Франциск розповів, що коли святий Павло прибув до Коринту, столиці Ахаї, торгового й космополітичного міста, його у своєму домі прийняла подружня пара Акили та Присцилли, що знайшли притулок у цьому місті після того, як імператор Клавдій прогнав юдеїв з Риму, в якому вони мешкали перед тим.
Глава Католицької Церкви використав цей момент для того, аби нагадати, що єврейський народ протягом історії зазнав чимало переслідувань, а минулого століття «ми стали свідками великої жорстокості супроти євреїв». «Всі ми були переконані в тому, що це закінчилося. Але сьогодні подекуди починає відроджуватися звичка переслідувати євреїв. Браття й сестри, це не є ні людяним, ні християнським. Євреї – наші брати», – наголосив він.
Двері, відчинені для Апостола народів…
Як зауважив Святіший Отець, згадана подружня пара показала, що «має серце повне віри та великодушне до ближніх, спроможне знайти місце для тих, які подібно до них, перебуваю і становищі чужинця». Ця чутливість спонукала їх до «християнської гостинності», відчинивши двері свого дому для святого Павла, з яким вони «прийняли не лише євангелізатора, але й благовість, яку він приніс із собою».
Акила та Присцилла розділили зі святим Павлом також і своє ремесло, тобто, виготовлення наметів. «Святий Павло, – зазначив у цьому контексті Папа, – дуже шанував працю людських рук, вважаючи її як привілейованим місцем християнського свідчення, так і справедливим способом утримання, не стаючи тягарем для інших чи для громади».
… і для братів і сестер у Христі
«Дім Акили та Присцилли в Коринті відчинив свої двері не лише для апостола, але також для братів і сестер у Христі», – вів далі Святіший Отець, посилаючись на слова самого ж святого Павла, який у своєму посланні до Церкви Коринту згадує про спільноту, яка збиралася в цьому домі, названому «domus ecclesiae», «домом Церкви», місцем слухання Божого слова й служіння Пресвятої Євхаристії. У світлі цього Наступник святого Петра нагадав, що й сьогодні в тих країнах, де відсутня релігійна свобода, християни таємно збираються у чиємусь домі на служіння Євхаристії.
Родинна гостинність що рятує життя
Через півтора року святий Павло разом з Акилою та Присциллою переїжджають із Коринту до Ефесу, й також там їхній дім стає місцем євангелізації. Врешті, подружжя повернулося до Риму, й у посланні до римської громади Апостол народів свого часу напише: «Вітайте Присциллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган».
«Скільки ж то родин в періоди переслідувань ризикують своєю головою, переховуючи переслідуваних. Ось першочерговий приклад: родинна гостинність також й у важких періодах», – сказав Папа.
Гумус для зростання віри
Підсумовуючи, Святіший Отець зауважив, що серед численних співробітників святого Павла, Акила та Присцилла постають як «приклад подружнього життя, відповідально заанґажованого у служіння всій християнській громаді», й нагадують нам, що «завдяки вірі та євангелізаційним старанням численних мирян, таких як вони, християнство досягло аж до нас». Як повчав Венедикт XVI 2007 року, «щоб вкоренитися на теренах народу, щоб живо розвиватися, було необхідним зусилля цих сімей, цих подруж, цих християнських спільнот, вірних мирян, які надали “гумус” для зростання віри».
«Замисліться над тим, що християнство від початків було проповідуване також і мирянами! Ви, миряни, силою свого Хрищення, є відповідальними за поступ віри», – наголосив Папа Франциск, цитуючи свого попередника, та закликав молитися до «Небесного Отця, Який вирішив зробити із подружжя справжню живу “скульптуру” Себе Самого», щоби «вилив Свого Святого Духа на всі християнські подружні пари, аби за прикладом Акили та Присцилли вони вміли відчиняти двері своїх сердець для Христа і для ближніх, перетворюючи свої домівки у домашні церкви».
About The Author
