Папа: Кожен з нас покликаний стати посередником Божого милосердя

«Також і ми, у цьому Році Милосердя, можемо стати посередниками милосердя, чинячи діла милосердя, для того, щоб наблизитися до інших, надати полегшення, творити єдність», – одне із таких побажань пролунало з уст Папи Франциска під час загальної аудієнції у середу, 27 січня 2016 р., своє повчання з нагоди якої він присвятив проявам Божого милосердя в Старому Завіті, зазначаючи, що воно «присутнє протягом усієї історії Ізраїльського народу».

«Своїм милосердям Господь супроводжував шлях патріархів, дарував їм потомство, незважаючи на стан безпліддя, провадив їх стежками благодаті і примирення, як показує історія Йосифа та його братів», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що йому на думку приходять численні брати, які віддалилися один від одного і не розмовляють. «Та ж цей Рік Милосердя, – сказав він, – це слушна нагода, щоб знову зустрітися, обійнятися та простити один одному, забуваючи про всі погані речі».

Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що у Єгипті для ізраїльтян настали важкі часи, та саме тоді, коли вони знемагали, «втрутився Господь, звершивши спасіння». «Милосердя, – пояснив він, – не може залишатися байдужим перед обличчям страждання утиснених, перед воланням тих, які зазнають насильства, зведені у рабство, засуджені на погибель. Це болюча дійсність, притаманна кожній епосі, включаючи також і нашу, і яка часто спонукає нас почуватися безсилими, піддаючись спокусі вчинити закам’янілим своє серце й думати про щось інше».

Бог, натомість, як наголосив Святіший Отець, «ніколи не відвертає свого погляду від людського болю», але «відповідає та бере під Свою опіку бідних, тих, які волають про свій відчай». Він втручається з метою спасіння, «призиваючи людей, здатних почути стогін страждання і діяти на користь утиснених».

Саме так, за словами Папи, розпочалася історія Мойсея, «як посередника визволення» для народу. Він заступився за народ перед фараоном, просячи відпустити його, а пізніше провадив його через Червоне море і пустиню до свободи. «Мойсей, якого Боже милосердя новонародженим врятувало від смерті у водах Нілу, стає посередником того самого милосердя, даючи змогу народові народитися до свободи, будучи врятованим від вод Червоного моря», – зазначив Святіший Отець, наголошуючи, що ми також можемо ставати «посередниками милосердя», особливо, у цьому Ювілейному році.

«Боже милосердя, – вів далі Наступник святого Петра, – завжди діє для спасіння. Що є цілком протилежним від діл тих, які сіють смерть, наприклад, викликаючи війни. Господь, через Свого слугу Мойсея, провадить Ізраїль через пустелю, немов сина, виховуючи його до віри та союзу з Собою, творячи сильні узи любові, подібні до тих, які існують між батьком і сином чи між одруженими».

Як зауважив Папа, «Боже милосердя далеко сягає». Бог пропонує «особливі й ексклюзивні» стосунки любові. Даючи Мойсеєві розпорядження щодо союзу, Він каже: «Тож коли щиро слухатиметеся мого голосу й дотримуватиметеся мого завіту, будете моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо моя вся земля. Ви будете в мене царством священиків, народом святим» (Вих 19,5-6).

У світлі цих слів Святіший Отець звернув увагу на те, що хоч Богові належить вся земля, бо Він її створив, то, однак, народ стає для Нього «особливою власністю», а ми стаємо такими для Бога, «коли приймаємо Його Союз і дозволяємо Йому нас спасти. Господнє милосердя вчиняє людину цінною, немов особистий скарб, який належить Богові, якого Він оберігає та має у ньому вподобання».

«Такими є дивні речі Божого милосердя, – підсумував Папа, – яке сягає свого сповнення в Господі Ісусі, у “новому і вічному союзі”, звершеному у Його крові, що прощенням знищує наш гріх та остаточно вчиняє нас Божими дітьми. А якщо ми є Божими дітьми і маємо можливість отримати цей спадок, яким є доброта і милосердя, то просімо у Господа, щоб і ми, в стосовно ближніх, у цьому Році Милосердя чинили діла милосердя: відчинімо свої серця, щоб дійти до всіх з ділами милосердя».