Папа: Любов несумісна з ідолопоклонством. Справжній Бог дарує життя
Прив’язаність до будь-якої речі або ідеї робить нас сліпими для любові. На це звернув увагу Папа Франциск, підсумовуючи свою катехизу, виголошену під час першої після липневої перерви загальної аудієнції, яка в середу, 1 серпня 2018 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані. Повертаючись до теми Божих Заповідей, він розпочав роздуми над першою з них: «Не матимеш інших богів, крім Мене», зауважуючи, що «варто зупинитися на темі ідолопоклонства», яка є «дуже актуальною» сьогодні.
Постійна спокуса віри
Святіший Отець підкреслив, що все може бути використане в ролі ідола. Мова йде про «людську схильність, яка не щадить ні віруючих, ні атеїстів». Ми ж, як християни, можемо запитувати себе: «Яким є насправді мій Бог? Чи Він – Одна і Триєдина Любов, чи моє уявлення, мій особистий успіх у Церкві?». Адже як навчає Катезизм, ідолопоклонство стосується не лише фальшивих язичницьких культів, але є «постійною спокусою віри».
Тому, слід відповісти на запитання про те, ким є «бог» на екзистенційному рівні? Що є «нашим богом»? Це щось, що перебуває в центрі мого життя, від чого залежить те, що роблю і про що думаю. «Можемо виростати в номінально християнській сім’ї, але в дійсності, зосередженій на чужих Євангелію орієнтирах. Людська особа не може жити, не зосередившись на чомусь. І тому світ пропонує “супермаркет” ідолів, якими можуть бути предмети, уяви, ідеї, посади», – сказав Папа, звернувши також увагу на молитву.
Він зазначив, що ми повинні молитися до Бога, нашого Отця, та розповів, що одного разу, ще виконуючи єпископське служіння на батьківщині, йшов через парк до однієї церкви, щоб уділити Миропомазання. І там він побачив понад 50 столиків, за якими люди ворожили на картах. «Вони там “молилися” ідолові. Замість того, щоб молитися до Бога, що є Провидінням, вони йшли туди, щоб розкинути карти з метою побачити майбутнє. Таким є ідолопоклонство нашого часу», – сказав Наступник святого Петра.
Як розвивається ідолопоклонство?
За словами Святішого Отця, заповідь описує нам етапи розвитку ідолопоклонства: «Не робитимеш собі ідола / Не падатимеш ниць перед ним / і не служитимеш йому». Слово «ідол», як пояснив він, походить від грецького слова «бачити». Тобто, йдеться про «бачення», яке перетворюється у нав’язливість та одержимість.
«Ідол, у дійсності, – це проекція себе самих на предмети чи проекти. Саме цим динамізмом, наприклад, користується реклама: я не бачу предмет, яким він є, але сприймаю цей автомобіль, смартфон чи посаду, або інші речі, як засіб самореалізації та відповіді на свої основні потреби. Й тоді шукаю за цим, постійно про це говорю, думаю про це; ідея заволодіти цим предметом чи здійснити цей проект, досягнути цього становища, здається чарівною дорогою до щастя, вежею для досягнення неба, й усе стає підпорядкованим цій меті», – сказав Папа.
Ідоли вимагають культу
Таким чином, приходимо до другого етапу. Ідоли «вимагають культу та обрядів», перед ними «падаємо ниць» та «все приносимо в жертву». Як зауважив Глава Католицької Церкви, в давнину ідолам приносили людські жертви, але й сьогодні задля кар’єри «приносяться в жертву діти», занедбуючи їх чи не народжуючи. Або ж краса вимагає людських жертв, як «години, витрачені перед дзеркалом». «Наносити макіяж не є чимось поганим! Але робити це нормально, не щоб ставати божеством», – сказав він, додаючи, що також і слава «вимагає принесення себе в жертву, власної невинності та автентичності».
«Ідоли вимагають крові. Гроші обкрадають життя, а приємність веде до самотності. Економічні структури приносять в жертву людські життя задля більшого прибутку», – вів далі Святіший Отець, що також «живемо в лицемірстві», роблячи та говорячи те, чого інші від нас очікують, «коли цього від нас вимагає божок самоствердження». Ідолом також є наркотики.
Ідоли поневолюють
«І так приходимо до третьої та найтрагічнішої стадії: “не служитимеш їм”. Ідоли поневолюють, – сказав Папа. – Вони обіцяють щастя, але не дають його; і тоді виявляється, що живемо задля цієї речі чи отого бачення, поглинуті виром самознищення, очікуючи на результат, якого ніколи не буде».
Справжній Бог не відбирає, а дарує життя
Підсумовуючи, Святіший Отець звернув увагу на те, що ідоли обіцяють життя, але в дійсності, відбирають його, а справжній Бог дарує його. «Справжній Бог не пропонує проекцію нашого успіху, але вчить любити. Справжній Бог не вимагає приносити в жертву дітей, але дарує нам Свого Сина. Ідоли проектують гіпотези майбутнього та спонукають зневажати теперішнє, а справжній Бог навчає жити в щоденній дійсності, в конкретній, не примарним майбутнім, але сьогодні, завтра і післязавтра прямуючи до майбутнього».
За словами Папи, «конкретність істинного Бога» виступає проти «плинності ідолів». Отож, він заохотив слухачів задуматися сьогодні над тим, «яких ідолів я маю, або ж який ідол є моїм улюбленим». Бо «розпізнавання свого ідолопоклонства є початком благодаті», що виводить нас на «дорогу любові».
«У дійсності, любов несумісна з ідолопоклонством. Коли щось стає абсолютним і недоторканим, тоді воно стає важливішим від подруга, від дитини чи від дружби. Прив’язання до речі чи ідеї робить нас сліпими для любові. Й задля того, щоб іти за ідолами, можемо навіть зректися батька чи матері, дітей, дружини чи нареченої, родини… Найдорожчих речей. Прив’язання до предмету, чи ідеї робить нас сліпими для любові. Закарбуйте це в серці: ідоли викрадають любов, ідолі роблять нас сліпими для любові, а щоб по-справжньому любити, потрібно бути вільними від будь-яких ідолів», – сказав Святіший Отець, заохотивши кожного відповісти на запитання про те, що є моїм ідолом, вирвати його та викинути геть.
About The Author
